ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ТІЛЕСНО-ОРІЄНТОВАНИХ МЕТОДІВ
DOI:
https://doi.org/10.24195/olympicus/2023-1-7Ключові слова:
гнучкість, фізична підготовка, школярі, спеціальна медична група, тестування.Анотація
Актуальність теми дослідження. У зв’язку зі збільшенням кількості дітей, які мають стійкі порушення в анатомо-функціональному стані, питання збереження та відновлення здоров’я школярів представляється важливим у концепції шкільної освіти України. Складність процесу організації та проведення занять з фізичного виховання для школярів спеціальної медичної групи обумовлена їх відмінностями за віком, статтю, характером захворювання, функціональними та психологічними параметрами. Мета дослідження – науково обґрунтувати зміст та структуру програми фізичного виховання школярів спеціальної медичної групи на основі застосування тілесно-орієнтованих методів та експериментально визначити її ефективність. Методи дослідження. В роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури, нормативно-правових документів. Результати роботи. Показник гнучкості хребта був достовірно вищим у школярів експериментальної групи порівняно з контрольною на 2,1 см (p < 0,05), силовою витривалістю м’язів спини – на 6,9 с (p < 0,05), черевного преса – на 6,2 с (p < 0,05), згинання хребта – на 2,2 с (p < 0,05), розгинання хребта – на 3,20 с (p < 0,05). Порівняння кінцевих значень плечового індексу показало переваги занять за розробленою програмою із застосуванням тілесно-орієнтованих методів. Результати плечового індексу у школярів експериментальної групи були достовірно вищими на 1,87% (p < 0,05) порівняно зі школярами контрольної групи. Висновки. В результаті впровадження тілесно-орієнтованих методів у педагогічний процес фізичного виховання школярів спеціальної медичної групи відзначені статистично достовірні покращення результатів функціонального стану опорно-рухового апарату в експериментальній групі, що супроводжувалося зростанням рухливості хребта в різних його відділах та удосконаленням силової витривалості.
Посилання
Бабич В.І. Організація оздоровчої роботи у спеціальній медичній групі. Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». Луганськ Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2010. 108 с.
Бариляка І.Р. Фізичний розвиток дітей різних регіонів України. Тернопіль : Укрмедкнига, 2000. 206 с.
Безверхня Г.В. Формування мотивації до занять фізичною культурою і спортом школярів та студентів : монографія. Умань : ВПЦ «Візаві», 2016. 223 с.
Бублей Т.А. Диференційоване навчання фізичних вправ учнів спеціальної медичної групи як стратегія збереження здоров’я школярів. Науковий часопис Серія 15 «Науково-педагогічні проблеми фізичної культури фізична культура і спорт». Випуск 3 К1 (56) 15. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2015. С. 75–77.
Бублей Т.А. Контроль і оцінювання навчальних досягнень учнів 5-9 класів, які мають відхилення у стані здоров’я. Зб. наук. праць «Педагогічні науки». Випуск № 3(58). Миколаїв : МНУ імені В.О. Сухомлинського, вересень 2017. С. 45–50.
Бублей Т.А. Сучасні тенденції у фізичному вихованні учнів основної школи з відхиленнями в стані здоров’я. Фізичне виховання в рідній школі. Випуск № 5(111). 2017. С. 37–41.
King K., FACSM Exercise Strategies for Children A Public Health Approach for Obesity Prevention. Clinical applications. 2015. Vol. 19. № 4. P. 39–41.
McNeal J.R. Muscle activation characteristics of tumbling take-offs. Sports Biomechanics. 2007. Sep. (293). 6 (3). Р. 375–390.
Solberg G. Postural Disorders and Musculoskeletal Dysfunction: Diagnosis, Prevention and Treatment. Gill Solberg. 2007. 304 р.
Winters A.F. Emotion, embodiment, and mirror neurons in dance/movement therapy: A connection across disciplines. American Journal of Dance Therapy. 2008. № 30. P. 84–105.
