ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВІДНОВЛЕННЯ ЛОКОМОТОРНОЇ ФУНКЦІЇ В ОСІБ З НАСЛІДКАМИ ГОСТРОГО ПОРУШЕННЯ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ З ВИКОРИСТАННЯМ ДОДАТКОВИХ ОПОРНИХ ПРИСТРОЇВ

Анотація

За даними МОЗ, у нашій країні щорічно реєструють 100–120 тис. осіб, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт), 20–40% пацієнтів із цім діагнозом стають залежними від людей, які їх оточують. Порушення рухових функцій є складовою частиною клінічної картини людини з наслідками перенесеного інсульту. Найчастіше спостерігаються порушення рухів однієї половини тіла (геміпарез) або повна їх відсутність (гіміплегія). Найскоріше відновлення втрачених функцій особи з наслідками гострого мозкового кровообігу є одним із пріоритетних завдань комплексної реабілітації таких пацієнтів. У числі багатьох питань, які вирішуються в контексті формування життєво необхідних навичок, є відновлення локомоторної функції людини. Це знижує ступень залежності людини після інсульту від оточуючих та покращує можливості її соціальної адаптації та інтеграції в суспільстві. Мета та завдання дослідження – з’ясувати психолого-педагогічні умови відновлення локомоторної функції в осіб з наслідками гострого порушення мозкового кровообігу з використанням засобів додаткової опори, визначити та обґрунтувати алгоритм формування додаткових опорних пристроїв, особливості їх застосування під час навчання ходьбі на кожному етапі її формування. Проаналізовано особливості застосування додаткових опорних пристроїв під час формування навичок ходьби, розкрито основні чинники, що гальмують процес відновлення локомоторної функції під час використання засобів додаткової опори. Запропоновано методичні прийоми, що прискорюють процес відновлення навички самостійної ходьби. Формування цієї навички має здійснюватися через послідовне формування вмінь і навичок ходьби з використанням у певній послідовності засобів ручної додаткової опори, які підбираються для кожного пацієнта відповідно до типових та індивідуальних особливостей людини, рухового та неврологічного стану. Для підвищення заохочення до занять методичне забезпечення реабілітаційного заняття повинне залежать від індивідуальних особливостей пацієнтів, схильностей та інтересів кожної людини, які визначаються на підставі результатів попереднього психологічного обстеження. Ходьба з кожним із видів опорних пристроїв має свої специфічні особливості, розглядається як окрема рухова дія та має проходити такі стадії, як: початкове розучування, поглиблене розучування, застосування навички в різних умовах (формування варіативних навичок). На стадіях ознайомлення і поглибленого розучування рухової дії навчання елементів кроку незалежно від використовуваного опорного пристрою має проводитися роздільно за фазами, із зупинкою і фіксацією положення після виконання кожної фази рухової дії, що пов’язано з парезом м’язів задньої групи стегна. По мірі вдосконалення навички ходьби надалі дія виконується без акцентування уваги на кожній із фаз.