Olympicus

ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Олександр Миколайович Гонтарук — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті здійснено аналіз сучасних наукових досліджень з проблем підготовки фахівців з фізичної культури та спорту, пошук нових підходів у застосуванні ними знань та умінь при реалізації партнерських проектів між державою та приватним сектором. Результати свідчать про важливість проведення змін на державному рівні, здійснення інноваційної діяльності, розроблення альтернативних рішень вирішення проблем сфери фізичної культури та спорту на сучасному етапі. З одного боку, потреба у освітніх послугах та пропоновані нові види інновацій у навчанні, що спрямовані на підвищення якості освіти та практичних навичок, з іншого – впровадження державно-приватного партнерства (далі – ДПП) у сфері фізичної культури і спорту стимулюватимуть створення ефективної системи підготовки менеджерів/управлінців, що зумовило актуальність теми і мету дослідження. Метою роботи є дослідження теоретико-методологічних засад ДПП та визначення передумови його здійснення у сфері фізичної культури і спорту. Для досягнення зазначеної мети використовувались методи теоретичного аналізу і узагальнення даних науково-методичної літератури, емпіричних матеріалів наукового дослідження та документів. Використані метод системного аналізу; педагогічне спостереження, методи математичної статистики, метод поєднання логічного та історичного аналізу розвитку соціально-економічних відносин у сфері фізичної культури і спорту. Аналіз наукових джерел показав, що результати досліджень стосовно підготовки кадрового потенціалу та реалізації партнерства між органами влади та приватним сектором мають значний вплив на подолання негативних явищ, активізації інноваційної діяльності, формування ефективної інвестиційної політики та розбудова спортивної інфраструктури, що сприяє прискоренню вирішення проблем розвитку фізичної культури і спорту в Україні. Проведене дослідження свідчить, що у процесі реформування згаданої сфери, система підготовки фахівців з фізичної культури і спорту, у тому числі менеджерів/управлінців, у контексті розвитку ДПП вимагає переосмислення інтегративних економічних, соціальних, педагогічних, організаційних та нормативно-правових факторів, що ефективно взаємодіють між собою.

ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ЗМАГАНЬ ЗІ СПОРТИВНОГО ТУРИЗМУ

Антон Михайлович Григорович, Дар’я Юріївна Риженко — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Актуальність роботи присвячена забезпеченню безпеки змагань зі спортивного туризму. Змагання зі спортивного туризму є популярним і видовищним видом спорту. Однак через свою специфіку вони можуть нести в собі потенційну небезпеку. Проведення змагань зі спортивного туризму регламентують низка документів. Вони містять у собі деякі вимоги і рекомендацій щодо забезпечення безпеки змагань. Але ці рекомендації не охоплюють усіх можливих небезпечних ситуацій та шляхів їх виникнення. За дотримання вимог безпеки під час проведення змагань несе відповідальність заступник головного судді змагань з безпеки. Для полегшення його роботи запропоновано зібрати разом усі можливі шляхи виникнення небезпечних ситуацій, що можуть утворитися під час їхньої підготовки та проведення. Небезпечні ситуації можуть виникати на різних етапах підготовки змагань, та під впливом різних факторів. Загальний обсяг усіх можливих небезпечних ситуацій дуже великий. Це може створити труднощі в роботі людей, які забезпечують безпеку змагань. Для полегшення їхньої роботи, зручності сприйняття інформації та повноти її охоплення пропонується систематизувати всі небезпечні ситуації за різними етапами підготовки та проведення змагань. На основі багаторічних спостережень за перебігом підготовки, проведенням змагань та аналізі літературних джерел, що існують у споріднених галузях знань, пропонується структурувати весь зібраний матеріал у зручну для подальшої роботи форму. В статі пропонується наступна структуризація етапів підготовки та проведення змагань: – попереднє планування змагань; – безпосередня підготовка до проведення змагань; – період проведення змагань; – дії після закриття змагань; – камеральне опрацювання результатів змагань. Як другу шкалу градації пропонуються чинники виникнення небезпек: – людський фактор; – техніка; – середовище; і як окремий чинник виокремлюють групу ситуацій, пов'язаних із помилками під час визначення процедури проведення змагань. Для зручності сприйняття ці дані подано у вигляді таблиць. Використання отриманих таблиць спрощує роботу із забезпечення безпеки під час проведення змагань зі спортивного туризму. Даний підхід до розв'язання поставленого завдання було апробовано під час проведення Чемпіонатів України зі спортивного гірського туризму, де він отримав високу оцінку фахівців.

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ТА СПОРТУ ДО РЕКРЕАЦІЙНО-ОЗДОРОВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ КОНЦЕНТРОВАНОГО НАВЧАННЯ

Олександр Вікторович Єрмоленко — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються науково-теоретичні аспекти оптимізації процесу професійної підготовки фахівців з фізичного виховання та спорту до рекреаційно-оздоровчої діяльності на основі використання технологій концентрованого навчання. Аналіз праць науковців вказує на відсутність оптимальної технології підготовки фахівців. Зокрема, відсутнє цілісне уявлення і системна побудова процесу засвоєння знань з медико-біологічних, психологічних та нетрадиційних засобів оздоровлення, формування професійних умінь та навичок застосування фізкультурно-оздоровчих систем та розв’язання принципово нових рекреаційно-оздоровчих завдань. Пропонований навчальний матеріал та методи навчання не забезпечують цільової спрямованості на формування професійної компетентності з рекреаційно-оздоровчої діяльності. Тому, перед педагогічною наукою та практикою постає актуальна проблема в проведенні досліджень з метою пошуку шляхів оптимізації професійної підготовки фахівців з фізичного виховання та спорту до рекреаційно-оздоровчої діяльності. Метою роботи є науково-теоретичне обґрунтування необхідності оптимізації процесу професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання та спорту до рекреаційно-оздоровчої діяльності на основі використання технологій концентрованого навчання з встановленням інтегративних можливостей застосування гібридної когнітивної моделі прийняття рішень в розв’язанні принципово нових рекреаційно-оздоровчих завдань в динамічних ситуаціях. Методи дослідження: теоретико-методологічні дослідження вчених, класифікація, теоретичне моделювання, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків, спостереження, методи порівняння, синтезу, аналізу. Результати. Пошук шляхів підвищення ефективності системи підготовки фахівців з рекреаційно-оздоровчої рухової активності в умовах сталого інноваційного розвитку необхідно сконцентрувати на використанні провідних педагогічних технологій формування професійної готовності до оволодіння практико-орієнтованими компетентностями. З метою оптимізації процесу підготовки фахівців з рекреаційно-оздоровчої діяльності пропонуємо уніфікувати етапну побудову індивідуальної освітньої траєкторії особистісної підготовки фахівця та циклову систему навчання і представити процес формування практико-орієнтованих компетентностей з проєктування рекреаційно-оздоровчої діяльності у вигляді фазної структури побудови індивідуальної траєкторії навчання. Фазна структура побудови траєкторії навчання повинна сприяти кращому функціонуванню: процесів сприйняття та розпізнавання найбільш значимих інформаційних сигналів; розумових процесів асоціативного, відтворюваного та виробленого типу (доповнення попереднього досвіду, імітація та прийняття наступних рішень); процесів побудови імовірнісної суб'єктивної моделі (прогнозування); процесів побудови передбачуваної стратегії поведінки (приватної, масштабної та ін.). Крім того, пропонований підхід дозволить сформувати ментальні моделі в системі гібридної когнітивної моделі прийняття рішень в розв’язанні принципово нових рекреаційно-оздоровчих завдань в динамічних ситуаціях.

ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІТНЕС-ТЕХНОЛОГІЙ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ

Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглянуто сучасні форми реалізації фітнес-технологій, які спрямовані на забезпечення оздоровчо-рекреаційної діяльності молоді. Значну увагу приділено аналізу групових тренувань, персональних програм, онлайн-фітнесу та використанню фітнес-трекерів як засобу мотивації та контролю фізичної активності. Актуальність дослідження обумовлена зростанням поширеності малорухливого способу життя серед молоді, що негативно впливає на фізичний і психологічний стан. Запропоновані форми фітнес-технологій дозволяють адаптувати фізичні навантаження до потреб різних категорій населення, особливо молоді, з урахуванням сучасного способу життя. Метою нашого дослідження є вивчення сучасних форм реалізації фітнес-технологій оздоровчо-рекреаційної спрямованості, визначення їхнього впливу на фізичний стан та психологічний добробут молоді, а також аналіз ефективності комплексного підходу до їх застосування. У дослідженні використовувалися теоретичні та емпіричні методи. Теоретичний аналіз літературних джерел дозволив визначити основні тенденції у використанні фітнес-технологій у сфері оздоровлення. Емпірична частина дослідження включала експеримент, проведений серед студентів віком 18–22 роки (20 осіб), які брали участь у 8-тижневій фітнес-програмі. Програма складалася з групових занять (аеробіка, йога), персональних тренувань, онлайн-занять та використання фітнес-трекерів для моніторингу активності. Для оцінки результатів використовували фізіометричні вимірювання (тест Купера, жим лежачи, тест на нахили вперед), а також анкетування для аналізу мотивації та психологічного стану учасників. Проаналізувавши отримані результати, можна дійти висновку, що застосування різних форм фітнес-технологій позитивно впливає на фізичний і психологічний стан молоді. Використання фітнес-трекерів стимулювало учасників до регулярних тренувань та допомогло відстежувати прогрес. Таким чином, запропонований підхід до використання фітнес-технологій є ефективним для оздоровчо-рекреаційної діяльності молоді та може бути рекомендований для впровадження у програми фізичного виховання.

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЛАВЦІВ РІЗНИХ СТИЛІВ

Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Плавання як вид спорту складається з чотирьох основних стилів: кроль на грудях (вільний стиль), плавання на спині, брас та батерфляй. Кожен із цих стилів має свої фізіологічні вимоги та технічні особливості, що висувають специфічні вимоги до підготовки спортсменів. Наприклад, батерфляй потребує значної сили м'язів плечового поясу та спини, а брас вимагає гармонійного поєднання сили м'язів стегон і кора. Вільний стиль передбачає розвиток витривалості й сили ніг, тоді як плавання на спині акцентує увагу на координації рухів та підтримці стабільності. З огляду на такі різноманітні вимоги, універсальний підхід до підготовки плавців поступово стає неефективним. Індивідуалізація тренувального процесу спрямована на створення програми, що враховує фізіологічні особливості кожного спортсмена та його спеціалізацію в одному або кількох стилях плавання. Цей підхід дозволяє тренерам адаптувати тренування, орієнтуючись на особливості техніки і розвитку ключових м'язових груп, необхідних для певного стилю. Метою цього дослідження є виявлення та аналіз основних підходів до індивідуалізації фізичної підготовки плавців з урахуванням різних стилів плавання. Основні принципи, які впливають на індивідуалізацію тренувань у плаванні, ґрунтуються на особливостях фізичної, технічної та психологічної підготовки спортсменів. Індивідуальний підхід дозволяє тренерам розробляти програми, що найкраще підходять для розвитку конкретного плавця. Для покращення результатів плавців залежно від їхнього основного стилю використовуються різноманітні тренувальні методи, спрямовані на розвиток специфічних фізичних якостей та вдосконалення технічних елементів. У процесі дослідження було виявлено, що специфічні потреби у підготовці плавців різних стилів значно відрізняються і залежать як від стилю, так і від індивідуальних фізичних особливостей спортсменів. Дослідження показало, що індивідуалізація фізичної підготовки плавців з урахуванням стилю плавання та фізіологічних особливостей спортсмена значно покращує спортивні результати. Основними аспектами індивідуалізації є адаптація навантажень для певного стилю плавання, робота з конкретними групами м’язів та вдосконалення техніки плавання. Впровадження індивідуальних тренувальних програм дозволяє уникнути травм, підвищує мотивацію спортсменів та покращує їхню здатність досягати високих результатів.

ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ОЗДОРОВЧИХ СИСТЕМ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Олена Василівна Начинова — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядається питання підготовленості майбутніх учителів фізичної культури до впровадження оздоровчих систем засобами фізичного виховання в освітні установи. Розглянуто стан здоров'я шкільної молоді та доведено необхідність впровадження оздоровчих технологій в сучасну школу. Досліджено рівень підготовленості бакалаврів фізичної культури до впровадження фізкультурно-оздоровчих систем в заклади освіти. Матеріали та методи: аналіз наукової літератури, педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, математична обробка одержаних даних. В експерименті брали участь студенти четвертого курсу, майбутні учителі фізичної культури, кількістю 30 осіб. Проведено анкетування учасників експерименту з власним рівневим оцінюванням особистої підготовленості до оздоровчої роботи зі школярами. Обробка одержаних результатів засвідчила середню (20–65%) і достатню (20–60%) підготовленість здобувачів до означеного виду професійної діяльності. Паралельно запропоновано здобувачам, учасникам анкетування, розробити, змоделювати оздоровчі заходи (завдання) для досягнення визначеної мети. Аналіз виконаних робіт показав середній рівень підготовленості у 35% студентів, а достатній лише у 25% випадків. Результати, представлені студентами, засвідчили не відповідність задекларованого рівня підготовленості здобувачів фактичному рівню готовності до проведення оздоровчих заходів. Визначено, що бакалаври фізичної культури не в змозі об’єктивно оцінити рівень власної підготовленості до впровадження оздоровчої роботи в школі. Консультативно-методичне забезпечення впровадження оздоровчої роботи є найбільш проблемним для майбутніх учителів фізичної культури, де майже чверть студентів визнали та показали низький рівень підготовленості.

ТУРЕЦЬКА ТРАДИЦІЙНА СТРІЛЬБА З ЛУКА: ФОРМИ ТА СПОСОБИ ВИКОРИСТАННЯ

Михайло Володимирович Островський, Богдан Анатолійович Виноградський — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Актуальність роботи полягає у систематизації знань про турецьку традиційну стрільбу з лука як форми рухової активності населення. Проблема ускладнюється практичною відсутністю інформації в українському сегменті наукових джерел. Мета роботи – встановити особливості формування й розвитку турецької традиційної (національної) стрільби з лука. Методи: аналіз наукової й методичної літератури, теоретичний аналіз та узагальнення, системний аналіз й елементи історичних методів досліджень, зокрема історико-порівняльного методу. Для огляду і порівняльного аналізу наукових праць використовували літературні бази Scopus, Google Scholar та Web of Science, а також офіційні Веб-сторінки організацій традиційних видів спорту, зокрема й стрільби з лука. Встановлено, що турецьку стрільбу з лука поділяють на верхову та пішу. Пішу стрільбу з лука поділяють на стрільба по мішенням «пута», стрільбу на довгу дистанцію та стрільбу на максимальну дистанцію. Результати дослідження: встановлено, що традиційну стрільбу з лука широко використовують у різних сферах життя турецького суспільства у формі рухової активності, спорту, релігійних та церемоніальних обрядів, спосібу розваги тощо. Підкреслено, що використання особливої форми лука та стріл набуло традиційності. Виявлено, що змагальна діяльність у традиційній турецькій стрільбі з лука почала розвиватись ще в епоху Середньовіччя. У статті описано тренувальний підхід у турецькій стрільбі з лука. Виявлено, що турецьку традиційну стрільбу з лука визнано нематеріальною культурною спадщиною турків. Також функціонують різні організації традиційної турецької стрільби з лука. Встановленно, що існує більше 1300 закладів, які практикують традиційну турецьку стрільбу з лука.

РОЗВИТОК ЗДАТНОСТІ ЮНИХ ФІГУРИСТІВ (7–9 РОКІВ) ДО ОРІЄНТАЦІЇ В ПРОСТОРІ

Анастасія Вадимівна Петронюк — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті аналізується розвиток здатності до просторової орієнтації в юних фігуристів віком 7–9 років. Просторова орієнтація в цьому віці має вирішальне значення для ефективного освоєння технічних елементів у фігурному катанні, таких як обертання, стрибки, доріжки кроків тощо. Просторова орієнтація у фігуристів є важливим аспектом становлення їхньої техніки та точного відтворення і виконання елементів. Вона включає в себе здатність правильно оцінювати положення свого тіла в просторі, що особливо важливо під час виконання складнокоординаційних елементів. Добре розвинена здатність до орієнтації в просторі є складовою координаційних якостей та необхідною передумовою для успішного навчання фізичним вправам та розучуванню технічних елементів. Це впливає на швидкість, вид і спосіб засвоєння техніки, а також на її подальшу стабілізацію та ситуаційно-адекватне різноманітне застосування. Окрім безпосереднього зв’язку з процесом засвоєння технічних елементів, здатність до орієнтації в просторі є важливим компонентом організації тренувального процесу, оскільки на льодовій арені одночасно може знаходитись декілька груп спортсменів різного рівня підготовки, що висуває підвищені вимоги до організації власних рухових дій. У статті були запропоновані методичні рекомендації для розвитку здатності орієнтації в просторі з урахуванням вимог сучасної змагальної програми. Результати були підкреслені шляхом застосування тестів на просторову орієнтацію та статистичного аналізу результатів, отриманих методом експертних оцінок. Запропоновані методичні рекомендації можуть бути корисними для тренерів у процесі підготовки юних спортсменів, забезпечуючи ефективний розвиток базових навичок фігурного катання.

САМООЦІНКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я ЖІНОК ПЕРШОГО ПЕРІОДУ ЗРІЛОГО ВІКУ

Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Глобальність наукової проблеми зниження здоров’я населення спонукала науковців окрім часткового розгляду окремих питань збереження здоров’я населення, пропонувати концептуальні положення організації заходів охорони та зміцнення здоров’я різних верст населення, в тому числі жінок зрілого віку. Мета дослідження – визначити самооцінку стану здоров’я жінок першого періоду зрілого віку. Методи дослідження: аналіз літературних джерел, педагогічний експеримент, медико-біологічні методи дослідження: фотознімання та візуальний скринінг стану біoгеoметричного профілю постави. Одержані в межах експерименту аналітичні дані, що відображали певні види порушення постави, надалі підлягали опрацюванню лікарем-oртoпедом для формулювання висновків про тип постави експериментованих жінок першого періоду зрілого віку, методи математичної статистики. Результати дослідження. Встановлено: 1) біль у суглобах є значущим фактором, пов'язаним з порушеннями постави, а саме, жінки з болем у суглобах частіше мали порушену поставу; 2) наявність набряків ніг пов’язана з порушеннями постави, особливо серед жінок з болем у суглобах; 3) жінки, які оцінювали свій стан здоров'я як добрий, мали нормальну поставу, тоді як ті, хто оцінював його як задовільний, мали порушену поставу; 4) втрата сну була значущим фактором, пов'язаним з порушеннями постави, зокрема серед жінок з набряками ніг; 5) головний біль виявлено як останній значущий фактор, пов'язаний з порушеннями постави. Отже, зв’язок постави з самооцінкою здоров'я жінок можна пояснити двома способами. Якщо вона нормальна, самооцінка здоров'я є кращою, кількість скарг на його порушення набагато менша. Якщо вона порушена, незалежно від типу такого порушення, самооцінка здоров’я є нижчою, набагато частішими є скарги особливо на болі у суглобах та набряки на ногах, частіше помічаються головний біль, поколювання в тілі, біль у попереку, втрата сну. З іншого боку, аналіз дерева рішень, де тип постави виступає залежною змінною, також підтвердив, що наявність болю у суглобах, набряків ніг, втрати сну та головного болю пов'язана з вищою частотою порушень постави. Крім того, доведено, що вік в не є вирішальним фактором в межах першого періоду зрілості у жінок, а самооцінка здоров'я більшою мірою залежить від нормальності/порушення їх постави. Висновки. Доведено, що вік в не є вирішальним фактором в межах першого періоду зрілості у жінок, а самооцінка здоров'я більшою мірою залежить від нормальності/порушення їх постави.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ІНТЕПРЕТАЦІЇ ФІЗИЧНОГО АБО ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СПОРТСМЕНІВ І ФАХІВЦІВ

Василь Васильович Ягупов — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

З’ясовано гостру необхідність системного та водночас контекстного застосування основних принципів сучасних методологічних підходів до обґрунтування змісту поняття «фізичний стан» і з’ясування його співвідношення з поняттям «функціональний стан». Основна мета: дати методологічне обґрунтування змісту поняття «фізичний стан» та визначити його співвідношення з поняттями «фізіологічний стан», «функціональний стан» щодо фізичної підготовленості та готовності спортсменів до спортивних заходів і фахівців до професійної діяльності. Здійснено за допомогою теоретичних методів дослідження методологічне обґрунтування змісту поняття «фізичний стан спортсменів і фахівців» на провідних ідеях і принципах суб’єктно-діяльнісного, контекстного та термінологічного методологічних підходів до їх фізичної підготовки, у тому числі й у системі вищої професійної освіти та водночас доведено помилковість застосування поняття «функціональний стан». У результаті доведено, що фізичний стан спортсменів і фахівців знаходиться у безпосередній залежності від їх фізіологічного стану, оскільки перше поняття наповнюється конкретним змістом другого поняття, а також вони утворюють таку змістовну і процесуальну послідовність у фізичній підготовці фахівців: «професійна підготовка» – «фізична підготовка як важлива складова професійної підготовки фахівця» – «фізична підготовленість» і «фізична готовність» як важлива складова професійної готовності фахівця до професійної діяльності, а щодо спортсменів вона має таку послідовність: «загальна фізична підготовка» – «спеціальна фізична підготовка» – «фізична підготовка за конкретним видом спорту» – «фізична підготовленість» – «фізична готовність до спортивних змагань за конкретним видом спорту». Доведено, що результатом фізичної підготовки спортсменів і фахівців є їх фізична підготовленість, що проваляється в їх позитивному фізичному стані та актуалізується у фізичній готовності спортсменів до відповідальних спортивних заходів і фахівців до певного виду професійної діяльності, а також до успішної спортивної та професійної самоактуалізації у конкретному професійному та спортивному середовищі. Фізична готовність – це системне та водночас контекстне професійно важливе психічне утворення чи інтегральний результат їх фізичної підготовленості як спортсменів і фахівців, що формує їх відповідний позитивний фізичний стан, який проявляється в цінностях фізичної культури як у конкретного спортсмена та суб’єкта професійної діяльності, теоретичній і поведінково-діяльнісній фізичній підготовленості до спортивних заходів і професійної діяльності, сформованості професійно важливих фізичних якостей, серед яких найважливішим є професійна витривалість і суб’єктність як конкретного спортсмена та фахівця.