Olympicus

АНАЕРОБНА ВИТРИВАЛІСТЬ ТА ЛАКТАТНЕ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: АНАЛІЗ У ЖІНОЧОМУ ГАНДБОЛІ

Віталій Миколайович Андронов — 2024-08-09

У контексті високих вимог до швидкісних та силових якостей гандболісток знання про анаеробні процеси дозволяє розробляти цілеспрямовані тренувальні програми, що спрямовані на максимальне використання енергетичних ресурсів спортсменок, що є ключовим для успіху в інтенсивних ігрових моментах. Актуальність дослідження полягає в недостатньому вивченні специфіки жіночого гандболу, особливо в контексті анаеробних здібностей і механізмів енергозабезпечення. Мета дослідження – визначити рівень анаеробної працездатності й анаеробного лактатного механізму енергозабезпечення організму кваліфікованих гандболісток. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичних джерел, педагогічні спостереження, метод визначення показників анаеробної працездатності та рівня потужності анаеробного лактатного механізму енергозабезпечення організму спортсменок за допомогою комп’ютерної програми «AnaerobHandball», методи математичної статистики. За результатами тестування на анаеробну працездатність визначено, що середні показники в обох групах мають незначні відмінності, що свідчить про однаковий початковий рівень підготовленості. Потужність анаеробного лактатного механізму енергозабезпечення в гандболісток на констатувальному етапі визначена як середня, що підкреслює можливість для подальшого розвитку та вдосконалення через цілеспрямовані тренувальні впливи. Зіставлення результатів між групами не виявило статистично значущих відмінностей, що вказало на однаковий рівень анаеробної працездатності та потужності анаеробного механізму між групами на початку дослідження. Отримані результати дозволяють закласти фундамент для подальшого вивчення та оптимізації тренувальних процесів, спрямованих на підвищення анаеробної працездатності та вдосконалення анаеробних енергетичних процесів серед жіночих гандбольних команд. Дослідження підтвердило, що систематичне застосування спеціалізованих методик тренувань може істотно покращити ці показники у спортсменок, що у свою чергу сприятиме підвищенню їх спортивної ефективності та витривалості під час змагань. Зокрема, виявлено, що рівень анаеробної працездатності та потужність анаеробного лактатного механізму енергозабезпечення мають значний вплив на здатність гандболісток виконувати високоінтенсивні дії протягом гри. Вказано на необхідності подальшого вивчення цієї теми з метою оптимізації тренувальних програм і методик відновлення. Запропоновані напрями подальших досліджень включають аналіз впливу різних тренувальних підходів на анаеробну працездатність і розроблення індивідуальних програм, що враховують особливості кожної гандболістки.

ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК США: ЗУМОВЛЕНІСТЬ, РЕЗУЛЬТАТ

Євген Дмитрович Анохін — 2024-08-09

Чинна система оцінювання фізичної підготовленості військовослужбовців Збройних сил України визнана неадекватною своєму призначенню. Створена для діагностування фізичних властивостей конкретних груп м’язів спортсменів, що визначають їх готовність до змагальної діяльності у відповідному виді спорту, вона не є інформативною в разі оцінювання відповідності фізичного стану військовослужбовців вимогам професійно-бойової діяльності та ступеня їх готовності виконувати різні за характером рухові дії, тому вона потребує заміни. У збройних силах багатьох країн таку заміну вже проведено. Останніми роками було оновлено систему оцінювання в сухопутних військах США. Досвід іноземних науковців може бути корисним у створенні вітчизняної системи оцінювання фізичної готовності військовослужбовців до бойової діяльності. Мета дослідження – аналіз системи оцінювання фізичної підготовки сухопутних військ США та результатів її трансформації. Методи дослідження: аналіз, узагальнення та систематизація даних наукової літератури, керівних документів, що визначають систему фізичної підготовки сухопутних військ США. Реформування системи оцінювання було зумовлено необхідністю підвищення ефективності системи фізичної підготовки загалом. Трансформація системи оцінювання забезпечує отримання необхідної інформації щодо фізичного стану військовослужбовців, допомагає оперативно приймати управлінські рішення для підвищення ефективності фізичної підготовки.

КОМПОЗИЦІЯ ТІЛА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ АРМІЇ США В СИСТЕМІ ОЦІНЮВАННЯ ЇХ ФІЗИЧНОЇ ГОТОВНОСТІ

Євген Дмитрович Анохін — 2024-08-09

Чинна система оцінювання фізичної підготовленості військовослужбовців Збройних сил України спрямована на оцінювання переважно фізичних якостей та військово-прикладних навичок, які лише частково характеризують їхній фізичний стан. Крім того, ця система втратила стимуляційну функцію, й тому потребує реформування. В усіх видах збройних сил США з 80-х років минулого століття під час оцінювання фізичної готовності військовослужбовців до бойової діяльності поряд із вимірюванням їхніх рухових спроможностей здійснюється вимірювання композиції їхнього тіла, яка визначається за співвідношенням зросту, ваги і вмісту жиру в організмі. Командування збройних сил США вважає контроль за вагою тіла додатковим стимуляційним фактором для систематичних занять військовослужбовцями фізичною підготовкою. Досвід американських науковців може бути корисним для трансформації вітчизняної системи оцінювання фізичної готовності військовослужбовців до бойової діяльності. Мета дослідження – аналіз значення оцінювання композиції тіла в системі оцінювання фізичної готовності військовослужбовців СВ США. Методи дослідження: аналіз, узагальнення та систематизація даних наукової літератури, керівних документів, що визначають систему фізичної підготовки сухопутних військ США. Створена в сухопутних військах система оцінювання фізичної готовності, яка передбачає обов’язкове вимірювання композиції тіла військовослужбовців, дозволяє створити більш повне уявлення про фізичний стан особового складу, а також про ефективність фізичної підготовки.

СУЧАСНА ПАРАДИГМА УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

Світлана Іванівна Атаманюк — 2024-08-09

Теорія і практика фізичної культури та спорту підтверджують історичну місію управління в процесі сталого розвитку сфери фізичної культури і спорту. Системний аналіз проблем управління цією сферою свідчить про потребу екосоціальної гармонії системи. Сучасними викликами суспільства є поляризація та нестабільність, подолання яких має орієнтуватися на сучасну парадигму управління. Мета дослідження – обґрунтувати сучасну парадигму управління сферою фізичної культури і спорту в умовах викликів, проблем та перспектив. Методи дослідження: аналіз спеціальної науково-методичної літератури, методи реконструкції, апперцепції, системно-функціональні та концептуальні, абстрагування, аналіз та синтез. Для становлення нової парадигми управління сферою фізичної культури і спорту є оптимальні наукові передумови: системне вивчення сучасного стану умов для активних занять фізичною культурою і спортом для кожної людини відповідно до її потреб, інтересів та здібностей; розроблення інноваційних підходів оптимізації управління; ефективне виявлення та використання людського потенціалу (фахівці, спортсмени, здорова нація); аналіз концепції моніторингу управління сферою фізичної культури і спорту та технологій, підвищення ефективності роботи фізкультурно-спортивних організацій. Сталий розвиток сфери фізичної культури і спорту має сприяти гармонійному розвитку суспільства на засадах самоуправління та саморозвитку – окремої фізкультурно-спортивної організації, системи загалом, а також особистості. Нова практика розвитку особистості відбувається через місцеві співтовариства завдяки особистій ініціативі, доступу до сучасних знань та задоволенню людських потреб. Такий підхід здатен реалізуватися в умовах децентралізації управління з використанням сучасних інформаційних технологій, використанням місцевих ресурсів. Стратегія регіонального управління сферою фізичної культури і спорту базується на соціально-економічному наповненні органів місцевого самоуправління з урахуванням наявних матеріально-технічних, фінансових, інформаційних, організаційних та людських ресурсів, а також на використанні інформаційно-аналітичних систем, комплексних цільових програм, сучасних норм права завдяки прискореному формуванню інноваційної управлінської культури на всіх рівнях. Сучасна парадигма управління сферою фізичної культури і спорту ґрунтується на науково-методологічних засадах у розрізі соціального й економічного аспектів, як-от: функціональне призначення; ресурсне забезпечення; інноваційність менеджменту; адаптація до мінливого впливу зовнішнього середовища; рівнева ієрархічність; системність упровадження діяльності фізкультурно-спортивних організацій; якісна результативність; стратегічна спрямованість; синергетичний ефект.

ВІДМІННІ РИСИ ПОКАЗНИКІВ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ В ПОРІВНЯННІ З ЇХНІМИ ВІДНОСНО ЗДОРОВИМИ ОДНОЛІТКАМИ

Божена Олегівна Буховець — 2024-08-09

Відомо, що для забезпечення нормального функціонування всіх систем організму школярів із порушенням зору необхідна активізація їх моторики. Обмеження рухової активності внаслідок дисфункції зорового аналізатора призводить до серйозного погіршення стану здоров’я, послаблює його захисні сили, це й зумовлює актуальність дослідження показників фізичної підготовленості школярів із порушенням зору та їх порівняння з даними відносно здорових однолітків. Метою наукового дослідження є оцінювання та порівняння рівня фізичної підготовленості школярів 13 років із порушенням зору відносно їхніх здорових однолітків. В узагальненому вигляді можна зафіксувати, що в групі школярів більшість підлітків із порушенням зору мали достатні або задовільно розвинуті швидкість і спритність та задовільний рівень проявів сили, витривалості та гнучкості. Вивчення результатів тестування фізичної підготовленості в групі школярів 13 років без порушення зору показало, що розподіл результатів за рівнями виконання тесту на швидкість та спритність у них майже такий самий, як і у школярів із порушенням зору. У ході аналізу даних, отриманих у представленому науковому досліджені, було виявлено, що під час виконання тестування на розвиток витривалості школярі 13 років із порушенням зору демонстрували помітно гірші результати, оскільки різниця в кількості спроб під час піднімання тулуба з положення лежачи становила в середньому 4,1 рази і була статистично достовірною на рівні р<0,01. Відповідно до отриманих даних оцінювання рівня фізичної підготовленості школярів 13 років було виявлено, що підлітки з порушенням зору мали значно нижчі результати з тестувань на витривалість (піднімання тулуба) та гнучкість, ніж їхні однолітки без даної патології.

ВМІСТ ЖИРУ У КВАЛІФІКОВАНИХ СПОРТСМЕНІВ РІЗНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Наталія Володимирівна Вдовенко — 2024-08-09

Проблема визначення оптимального складу тіла в спортсменів, зокрема вмісту жиру, є досить актуальною для багатьох галузей науки, як-от спортивна медицина, фізіологія, біохімія тощо. Загальновідомо, що приріст маси тіла за рахунок жирової тканини зазвичай негативно впливає на спортивні результати. Незважаючи на велику кількість проведених досліджень, визначення оптимальних меж вмісту жиру в організмі спортсменів залежно від виду спорту залишається актуальним. Метою статті є дослідити вміст жиру у кваліфікованих спортсменів, які спеціалізуються в різних видах спорту. У дослідженні взяли участь 128 спортсменів-членів збірних команд України обох статей (чоловіків – 67, жінок – 51), віком 18–30 років, що спеціалізуються в різних видах спорту (легка атлетика, сучасне п’ятиборство, біатлон, триатлон). Композиційний склад тіла спортсменів визначали методом імпедансометрії за допомогою вагів-аналізаторів складу тіла Tanita BC-545 (Японія) та професійного аналізатору InBody 770 (Корея). Аналіз статистичних даних було проведено на основі архівних матеріалів Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту за період з 2014 по 2024 рік за допомогою програмного забезпечення «Statistica 12». За результатами обстежень виявлено, що серед спортсменів існує проблема високого вмісту жиру в організмі, за винятком чоловіків-біатлоністів. Найбільший відсоток спортсменів зі збільшеним вмістом жиру в організмі виявлено серед легкоатлетів (20% із 30 спортсменів), з яких 60% є представниками групи видів метання. Крім того, виявлено високий відсоток представниць різних видів спорту, в яких вміст жиру перевищує рекомендовані норми (по 22,0% з 22 легкоатлеток та з 9 триатлоністок, 33,3% з 9 представниць сучасного п’ятиборства та 36,3% з 11 біатлоністок). Беручи до уваги наведене вище, вивчення причин підвищеного вмісту жиру в організмі спортсменів стає особливо важливим.

ФАКТОРИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПРОГНОЗУ ПІД ЧАС РОЗРОБЛЕННЯ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГОСТРИМ КАЛЬКУЛЬОЗНИМ ХОЛЕЦИСТИТОМ ПІСЛЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ

Наталія Романівна Голод — 2024-08-09

Гострий калькульозний холецистит (ГКХ) – одне з найчастіших захворювань, з якими стикається загальний хірург. В останні десятиліття було виявлено різні прогностичні фактори та описано ефективні методи лікування для покращення результатів у пацієнтів із зазначеною патологією (нижча захворюваність і смертність, коротший термін перебування в стаціонарі та мінімальний перехід від лапароскопічних процедур до відкритих). У статті визначено фактори реабілітаційного прогнозу як передумова обґрунтування програми фізичної реабілітації (фізичної терапії) для пацієнтів із гострим калькульозним холециститом після лапароскопічної холецистектомії. У дослідженні було використано методи синтезу та аналізу наукових джерел, зроблено ретроспективний аналіз 50 медичних карт пацієнтів із ГКХ, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні у 2018 році. Із них 36 жінок і 14 чоловіків. Середній вік пацієнтів загалом – 57,32±2,03 років. У 86% пацієнтів хірургічного відділення із ГКХ наявні супутні хронічні неінфекційні захворювання, найбільше пацієнтів з ожирінням різного ступеня – 36%. Випадки загострення хронічного панкреатиту та ХОЗЛ у ранньому післяопераційному періоді зустрічаються найчастіше. Представники обох статей схильні до серцево-судинних захворювань, захворювань шлунково-кишкового тракту, але спостерігається більша кількість жінок з ожирінням і цукровим діабетом ІІ типу. Більшість чоловіків хворіють на ХОЗЛ. У ході дослідження було зроблено висновки, що вагомими факторами ризику смертності та ускладнень для пацієнтів із ГКХ після ЛХЦ є: висока коморбідність, похилий та старечий вік, відтермінування оперативного втручання, хронічне обструктивне захворювання легень, деменція і потреба передопераційних вазоактивних амінів, порушення функції печінки, низький рівень тромбоцитів, захворювання серцево-судинної системи, низькі або високі рівні артеріального тиску, вищі рівні С-реактивного білка, азоту крові в сечі, протромбінового часу, білірубіну, лужної фосфатази та наявність грампозитивних мікроорганізмів, культивованих у жовчі чи крові, що сприяють ускладненням та прогресуванню захворювання. Урахування вищевказаних факторів ускладнень обов’язково має бути передумовою обґрунтування програми фізичної реабілітації (фізичної терапії) для пацієнтів із гострим калькульозним холециститом після лапароскопічної холецистектомії.

ОСОБЛИВОСТІ РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «СПОРТИВНІ СПОРУДИ І ОБЛАДНАННЯ»

Віталій Степанович Дмитрук — 2024-08-09

Спортивні споруди є складним обладнанням, яким користується сучасна людина. Спортивні об’єкти застосовують усі верстви населення – від дошкільнят до людей старшого віку, як здорові, так і з особливими потребами. Мережа спортивних споруд в Україні, на жаль, є застарілою і не завжди цікавою для сучасної молоді. Для того щоб залучити молоде покоління до фізичної культури та спорту, слід реконструювати наявні та модернізувати сучасні спортивні об’єкти. У разі встановлення спортивного обладнання варто враховувати вимоги раціональної експлуатації. Вивчення дисципліни «Спортивні споруди і обладнання» у закладах вищої освіти фізкультурного спрямування є важливою ланкою в системі знань майбутніх педагогів, тренерів та інструкторів. Майбутні спеціалісти мають отримати належні знання про сучасне спортивне обладнання, його особливості, а також отримати навички щодо його експлуатації. Мета та завдання дослідження – визначення змісту робочої програми з навчальної дисципліни «Спортивні споруди і обладнання» для здобувачів спеціальності 014.11 «Середня освіта (Фізична культура)» освітнього рівня «бакалавр». Для досягнення мети дослідження було застосовано загальнонаукові методи теоретичного пізнання, педагогічні спостереження. Мета навчальної дисципліни – вивчення загальних основ експлуатації спортивного обладнання, яке призначене для занять руховою активністю, фізкультурно-оздоровчих заходів за місцем проживання, в закладах освіти, в місцях відпочинку тощо. Завдання навчального курсу: 1) набуття здобувачами освіти знань про спортивне обладнання, що забезпечує розвиток масової фізичної культури і спорту; 2) вивчення норм і правил формування мереж спортивних споруд, а також організаційно-технічних заходів з їх проектування, будівництва та експлуатації; 3) опанування теоретичних і практичних знань про норми й правила спортивної технології, вмінь застосовувати ці знання на етапах проектування, будівництва та функціонування спортивного обладнання. Робоча програма навчальної дисципліни розробляється лектором – провідним викладачем кафедри або створеною для цього робочою групою кафедри, яка викладає цю дисципліну на основі освітньої програми та навчального плану підготовки фахівця певного освітнього ступеня.

СТРАТЕГІЯ ПІДВИЩЕННЯ ГРАМОТНОСТІ В ОБЛАСТІ ДАНИХ СФЕРИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

Борис Тимофійович Долинський — 2024-08-09

Сфера фізичної культури і спорту є стратегічним учасником процесів формування здорової та активної нації, утвердження України на міжнародній арені, створення успішної держави у світовому співтоваристві. Сучасний стан державної політики характеризується інтенсивними євроінтеграційними процесами у всіх секторах економіки. Усі вектори реалізації державної політики сфери фізичної культури і спорту являють собою масив даних, грамотне використання яких забезпечує ефективне управління розвитком індустрії спорту й організацією підвищення рівня фізичної активності населення, використання спортивної інфраструктури, інклюзивність фізкультурно-спортивних та оздоровчих послуг. Стратегія підвищення грамотності в області даних сфери фізичної культури і спорту є підґрунтям компетентнісного підходу в процесі підготовки кадрів та управління персоналом фізкультурно-спортивних організацій. Мета дослідження – теоретичне обґрунтування сутності стратегічного підходу щодо підвищення грамотності в області даних сфери фізичної культури і спорту. Методи дослідження: аналіз спеціальної науково-методичної літератури й документів, системний аналіз, організаційний аналіз, системно-функціональний аналіз. Аналіз, оброблення, безпека використання та управління масивом даних у сфері фізичної культури і спорту виступають константами її розвитку в умовах інформаційного суспільства. Цифровізація процесів фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності передбачає: створення інформаційних проектів цього процесу, підтримку цифрових стартапів і пілотних проектів, надання державних послуг в електронному вигляді, нормативне закріплення всіх типів цифрової взаємодії Міністерства молоді та спорту України, суб’єктів сфери та стейкхолдерів, розроблення стандартів, платформ, порталів. Знання та інформація використовуються як власний економічний ресурс в інноваційній діяльності сфери фізичної культури і спорту. Стратегічними напрямами підвищення грамотності в області даних сфери фізичної культури і спорту є: вивчення й аналіз міжнародного та національного законодавства у сфері даних; вивчення, дослідження та використання передових практик щодо стандартизації наборів даних високої цінності; вивчення національних норм і положень у сфері відкритих даних; використання інноваційних технологій навчання протягом життя для здобувачів освіти, дослідників та практиків сфери фізичної культури і спорту (проведення курсів та семінарів у супроводі тьюторів, розширення змісту на наповнення навчальних курсів), використання інформаційних бюлетенів та систем.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ В ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

Євдокія Володимирівна Дразіна (Долгієр) — 2024-08-09

У статті здійснено аналіз сучасних наукових досліджень стосовно інновацій в підготовці фахівців з фізичної культури та спорту, пошук нових форм і методів навчання здобувачів вищої освіти в інтересах формування знань, навичок і вмінь управлінської діяльності майбутніх фахівців галузі. Аналіз літературних джерел свідчить про численні зміни щодо розуміння засад управлінських аспектів інновацій. Процеси створення, розповсюдження та використання нових форм організації праці та управління, нових видів технологій відображаються в інноваційних програмах, що спрямовані на підвищення якості освіти, проте спостерігається відображення лише окремих питань інноваційних аспектів управління у в підготовці фахівців з фізичної культури та спорту, що зумовило актуальність теми і мету дослідження. Мета роботи ‒ дослідження теоретичних засад інноваційних аспектів у сфері управління в підготовці фахівців з фізичної культури та спорту. Для вирішення поставленої мети використовувались методи теоретичного аналізу науково-методичної літератури, пошуково-бібліографічні, методи реконструкції, апперцепції, аспективні, системно-функціональні та концептуальні. Аналіз літературних джерел показав, що здобутки наукових досліджень стосовно інновацій у сфері управління в підготовці фахівців з фізичної культури та спорту мають ефективний позитивний вплив на освітній процес. Проведене дослідження свідчить, що інноваційна діяльність у сфері управління в підготовці фахівців з фізичної культури та спорту має специфічні особливості й потребує формування ключових компетентностей, а також розвитку творчого потенціалу здобувачів, осучаснення знань педагогів та успішного їх застосування в освітній діяльності. Здійснено систематизацію й узагальнення сучасних інноваційних технологій під час проведення занять з управління у сфері фізичної культури та спорту, що дозволяє підвищувати зацікавленість студентів до засвоєння теоретичного матеріалу, сприяє самовдосконаленню, вихованню життєвої позиції і здорового способу життя. Визначено аспекти інноваційної діяльності, що сприяють підвищенню якості освітнього процесу з управління у сфері фізичної культури і спорту й передбачають застосування мультимедійного обладнання, міжпредметних зв’язків, інтегрованих занять, інтерактивних, інформаційно-комунікаційних, проєктних та здоров’язбережувальних технологій.

ПЕРСПЕКТИВИ ОБҐРУНТУВАННЯ ЗМІСТУ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЮНИХ СТРІЛЬЦІВ ІЗ ЛУКА НА ОСНОВІ ОБ’ЄКТИВІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ ХАРАКТЕРИСТИК ПОСТРІЛУ

Богдан Сергійович Ємчик — 2024-08-09

У статті подано перспективи наукового обґрунтування технічної підготовки юних стрільців із лука на основі об’єктивізації оперативного контролю характеристик пострілу. Для формування спортивної майстерності стрільців із лука важливе значення має їх технічна підготовленість, яка визначається такими характеристиками, як продуктивність, стабільність, здатність до варіювання, індивідуальність та економічність. У контексті стрільби з лука можна стверджувати, що техніка спрямована на створення конкретної структури та змісту рухів, спрямованих на досягнення максимальної точності для здобуття найвищого спортивного результату. Стрільба з лука за структурою змагальної діяльності є складно- координаційним видом спорту. Результат змагальної діяльності має тісний взаємозв’язок з якістю техніки виконання пострілу. Технічна підготовленість стрільців із лука формується поступово на етапах багаторічної підготовки. Етап попередньої базової підготовки (віковий діапазон 11–14 років) спрямований на формування рухового потенціалу багатьох спеціальних підготовчих вправ. Спостерігається активне та широке застосування технічних пристроїв об’єктивізації контролю біомеханічних систем, моделювання рухових дій стрільця в завершальній фазі циклу пострілу, коливання прицілу під час випуску, точки прицілювання на опто- електронній мішені пристроїв SCATT або Noptel для об’єктивізації кінематичних параметрів мікрорухів і руху точки прицілювання в стрілецьких видах спорту. Якість і кількість таких пристроїв змінюється та вдосконалюється. Перспективним науковим напрямом є подальше вдосконалення технічної підготовки стрільців із лука на етапі попередньої базової підготовки за допомогою об’єктивізації оперативного контролю характеристик пострілу, що можна забезпечити використанням інформаційно-аналітичної системи “Mantis X8”.

СТРУКТУРА ТА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗІ СКАНДИНАВСЬКОЇ ХОДЬБИ В ПРОВІДНИХ КРАЇНАХ СВІТУ ТА УКРАЇНІ

Андрій Васильович Казмірук — 2024-08-09

Важливим предметом наукового аналізу є новий вид спорту – скандинавська ходьба, який своїм походженням завдячує лижним перегонам. У статті розглядається особливість регламенту проведення змагань зі скандинавської ходьби по дисциплінах: «Ходьба на час (21, 10, 5 км)», «Техніка і швидкість», «Скандинавська ходьба вгору», а також певні моменти розвитку цього виду спорту в Україні та інших країнах світу. Мета дослідження – виявити та систематизувати ключові аспекти структури та регламентації змагальної діяльності в скандинавській ходьбі. Методи дослідження – аналіз та узагальнення науково-методичної літератури, теоретичний аналіз нормативних документів і документації змагальної діяльності з виду спорту (детальний аналіз бюлетенів Міжнародної федерації скандинавської ходьби) та огляд наукових аналітичних джерел та інформації з електронних ресурсів (пошук та аналіз даних історичного характеру). Представлені характеристики дисциплін у скандинавській ходьбі дозволили порівняти змагання на час з іншими дисциплінами та описати їх відмінності, а саме: подано короткий опис техніки проходження по дистанції, складності та довжини трас, що дозволяє підкреслити особливості коротких і довгих дистанцій змагань зі скандинавської ходьби. Це також дало змогу впорядкувати особливості змагальної діяльності та висвітлити основні аспекти цих дисциплін відповідно до чинних правил організації змагань з даного виду спорту в Україні та світі. Регламент проведення змагань та характеристика змагальних дистанцій і техніки пересування по різних дистанціях свідчать про наявність відмінностей в дистанціях «Ходьба на час» та «Техніка і швидкість». Цей факт ще раз підтверджує, що на змагальну діяльність у скандинавській ходьбі впливає не тільки рівень функціональної готовності спортсмена, але і його технічної підготовки. Представлені відмінності між дисциплінами змагань підтверджують необхідність планування спеціалізованої підготовки і внесення методичних рекомендацій у тренувальний процес спортсменів зі скандинавської ходьби, які спеціалізуються в різних дисциплінах.

ПРОБЛЕМА МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ З ХРОНІЧНИМИ БОЛЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ: АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ВТРУЧАНЬ

Юлія Сергіївна Калмикова — 2024-08-09

Метаболічний синдром (МС) як сукупність абдомінального ожиріння, гіперглікемії, гіпертригліцеридемії, низького рівня ліпопротеїдів високої щільності – холестерину та гіпертензії – є фактором ризику діабету ІІ типу та вважається одним із найбільш значущих факторів ризику ССЗ, поширеність яких зростає у всьому світі. Системний аналіз спроєктованих на проблему дослідження зразків фахової літератури вітчизняного й іноземного авторства уможливив констатацію про суттєву поширеність надлишкової маси тіла, ожиріння та метаболічного синдрому серед молоді: ознаки останніх виявляє кожна четверта особа в популяції. Метою є вивчення метаболічного синдрому з болями опорно-рухового апарату, а також визначення і дослідження сучасних підходів у корекції відновлення пацієнтів з метаболічним синдромом і хронічними болями. Сучасні підходи до відновлення пацієнтів з метаболічним синдромом і хронічними болями пов’язані з тим, що всі його компоненти піддаються модифікації за допомогою немедикаментозних і медикаментозних заходів корекції. Велика увага приділяється немедикаментозним заходам корекції: підтриманню достатнього рівня рухової активності, контролю енергетичної цінності їжі, зниженню вживання жирів та підтримці адекватної маси тіла. Натепер у роботах українських і зарубіжних науковців описано багато засобів та методів реабілітаційного відновлення пацієнтів різного віку з метаболічним синдромом і хронічними болями в ОРА. У порівнянні з медикаментозним або хірургічним лікуванням навіть помірне обмеження їжі в поєднанні з підвищенням витрат під час фізичних вправ призводять до більш вираженої втрати ваги і не пов’язані з ризиком побічних ефектів. Більше того, зміна режиму харчування і фізична активність – це зміна життя, тобто гарантія стабільності втрати надмірної ваги. Зрештою, звичка до здорового способу життя – це шлях до сприятливих змін обміну вуглеводів та жирів, що має найважливіше значення в менеджменті ожиріння та зниження ризику розвитку МС.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ БОЛЬОВИХ ПРИЙОМІВ В РОЗДІЛІ ДЕМОНСТРАЦІЯ ПРИКЛАДНОЇ ТЕХНІКИ РУКОПАШНОГО БОЮ

Василь Васильович Крутов — 2024-08-09

Актуальність проблеми. На сьогодні рукопашний бій є не тільки вид спорту, який стрімко розвивається, а й вагома частина спеціальної фізичної підготовки військовослужбовців та співробітників правоохоронних органів. На сучасному етапі розвитку, згідно правил спортивних змагань, змагальна діяльність з рукопашного бою відбувається у двох розділах: поєдинки та демонстрація техніки. Зміст змагальної діяльності у розділі «Демонстрація прикладної техніки» рукопашного бою повністю відповідає специфіці рішення оперативно-службових завдань без застосування та застосуванням зброї представниками різних силових структур. Одним з інструментів вирішення ситуаційних завдань щодо відбиття умовної атаки та нейтралізації суперника є больові прийоми. Але, проблематика застосування больових прийомів у екстремальних умовах у фаховій літературі носить фрагментарний та обмежений характер. Таким чином, постає важлива науково-прикладна проблема невідповідності наявного рівня науково-методологічного обґрунтування та практичної реалізації інтегрального підходу підготовки спортсменів у прикладному розділі рукопашного бою сучасним проблемам практики спорту. Мета дослідження. На підставі теоретичного аналізу, аналізу відеоматеріалів змагальної діяльності, власних експериментальних досліджень визначити особливості застосування спеціальних больових прийомів у розділі демонстрація прикладної техніки рукопашного бою. Методи дослідження. У роботі використано теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел; загальнонаукові методи дослідження; системний, структурно-функціональний, процесний, порівняльний та ситуаційний підходи. Результати дослідження. Б ольові прийоми – це інструмент досягнення переваги над суперником у результаті застосування технічних дій, які спрямовані на тимчасове обмеження (та навіть припинення) рухомості людини за допомогою больових впливів на чутливі ділянки тіла. У зв’язку з високою можливістю фізичного травмування, виконання больових прийомів на окремі сегменти тіла людини у більшості видів спортивних єдиноборств заборонені. Але, в прикладному розділі рукопашного бою для нейтралізації нападу суперника застосовуються група больових прийомів, з можливостю дозування інтенсивності впливу в залежності від поведінки суперника, його фізичного та емоційного стану, яка змушує суперника припинити чинити опір та дозволяють контролювати його наступні дії. Розроблені в ході роботи моделі застосування спеціальних больових прийомів рукопашного бою дозволяють отримати уявлення про варіанти виконання певних дій в залежності від виду нападу. Але в екстремальних умовах спортсмени для вирішення ситуаційних завдань застосовують не всі можливі варіанти виконання прийомів. В ході роботи встановлено, що найбільш ефективним та популярним спеціальним больовим прийомом є вивертання руки назовні. Взагалі, на можливість застосування тих чи інших дій, впливає вид загрози, динамічність ситуації, стартове положення та технічна підготовленість виконавця. Теоретико-практичні аспекти представленої вище наукової роботи надалі будуть базисом для подальшої оптимізації системи прикладної підготовки спортсменів-рукопашників на різних етапах багаторічного удосконалення.

ВПЛИВ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОГРЕСУ НА ФІЗИЧНУ АКТИВНІСТЬ СТУДЕНТІВ

Максим Володимирович Кузьмич — 2024-08-12

Поширення комп’ютерів, смартфонів і планшетів сприяє збільшенню часу, який молодь проводить у сидячому положенні. Онлайн-навчання, соціальні мережі та відеоігри часто замінюють активні види відпочинку. З переходом на цифрові платформи для спілкування та розваг здобувачі вищої освіти менше часу проводять на свіжому повітрі і рідше займаються спортом. Це негативно позначається на загальному рівні фізичної активності та здоров’я. Фізична активність сприяє виробленню ендорфінів, які покращують настрій. Нестача руху може призводити до депресивних станів та підвищеної тривожності. Регулярні фізичні вправи покращують кровообіг у мозку, що позитивно впливає на пам’ять та концентрацію. Сидячий спосіб життя може призводити до зниження когнітивних здібностей. Мета і завдання статті – визначити вплив цифровізації та технологічного прогресу на фізичну активність здобувачів вищої освіти та можливості підвищення їх мотивації до занять спортом і фізичною культурою. Віртуальні розваги найчастіше виявляються привабливішими, ніж фізичні вправи, що знижує інтерес до спорту та активного способу життя. Молодь бере участь у віртуальних спільнотах, де вони можуть спілкуватися з друзями, заводити нові знайомства та ділитися своїми успіхами й досягненнями. Це створює почуття приналежності та соціальної залученості. Багато відеоігор пропонують можливість грати разом із друзями, що робить їх ще більш привабливими. Але тривале проведення часу за віртуальними розвагами може призводити до негативних наслідків для здоров’я молоді, як-от погіршення зору, зниження фізичної активності, соціальна ізоляція та підвищена тривожність. Для балансування важливо розвивати інтерес до фізичної активності через привернення уваги до її позитивних аспектів, створення цікавих та захоплюючих програм, а також завдяки інтеграції цифрових технологій у заняття спортом. Проте, незважаючи на бурхливий розвиток цифрових технологій, їх інтеграція у фізичне виховання залишається слабкою. Не всі заклади освіти використовують доступні ресурси, як-от фітнес-програми, онлайн-курси з фізкультури тощо. Створення та впровадження онлайн-платформ та програм для занять фізичною культурою можуть мотивувати здобувачів вищої освіти до регулярних тренувань. Це можуть бути інтерактивні курси, віртуальні тренування, програми змагання та ін.

СУЧАСНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ СТУДЕНТІВ

Геннадій Васильович Кучеренко — 2024-08-12

У статті описано сучасні світові педагогічні тенденції у фізичному вихованні здобувачів вищої освіти, які відображають інтеграцію нових методик та технологій, спрямованих на підвищення ефективності та мотивації до занять. Індивідуалізація навчання у фізичному вихованні є важливим аспектом, спрямованим на врахування унікальних характеристик кожного здобувача освіти. Цей підхід дозволяє максимально ефективно використовувати заняття та підвищити мотивацію студентів. Інтеграція технологій у фізичне виховання здобувачів вищої освіти є однією з найбільш значимих та інноваційних тенденцій. Комплексний підхід у фізичному вихованні студентів наголошує на інтеграції різних аспектів здоров’я та благополуччя, щоб створити більш всебічну та ефективну освітню програму. Ігрові методики та гейміфікація у фізичному вихованні здобувачів вищої освіти стали однією з провідних тенденцій завдяки своїй здатності підвищувати мотивацію, залученість та задоволення від занять. Інклюзивна освіта у фізичному вихованні спрямована на створення умов, за яких кожен здобувач освіти, незалежно від фізичних можливостей, може брати участь у заняттях та отримувати від них користь. Соціальна взаємодія в контексті фізичного виховання здобувачів вищої освіти відіграє важливу роль у розвитку навичок комунікації, співробітництва та командної роботи. Включення до програми фізичного виховання студентів занять на свіжому повітрі допомагає урізноманітнити тренувальний процес, знизити стрес та покращити настрій, а також сприяє кращому засвоєнню матеріалу завдяки зміні обстановки. Організація походів та кемпінгів для здобувачів вищої освіти надає можливість не тільки для фізичної активності, а й для розвитку таких навичок, як орієнтація на місцевості, робота в команді, управління ресурсами та прийняття рішень в екстремальних умовах. Ще одним новим напрямом освіти є екопедагогіка, метою якого є формування в здобувачів освіти екологічної культури та відповідального ставлення до навколишнього середовища. Загалом, ці тенденції вказують на широкий спектр можливостей для покращення якості фізичного виховання студентів та їх загального благополуччя.

РОЛЬ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ СИСТЕМ У ПІДВИЩЕННІ РІВНЯ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ

Наталія Петрівна Лещій — 2024-08-12

Збереження здоров’я школярів є однією з актуальних проблем сучасності, яка становить не лише науково-практичний інтерес, але й сприяє розв’язанню економічних, соціальних і демографічних завдань суспільства. Здоров’я школярів є одним із найважливіших складників успішного освітнього процесу та гармонійного розвитку дитини. У сучасному суспільстві, де значна частина молоді веде малорухливий спосіб життя, фізкультурно-оздоровчі системи набувають особливого значення. У зв’язку із цим проблема поліпшення фізичного стану школярів привертає дедалі більшу увагу науковців, що зумовлює необхідність пошуку нових шляхів удосконалення фізичної підготовленості дітей з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей. Мета статті – визначити роль фізкультурно-оздоровчих систем у підвищенні рівня здоров’я школярів. У роботі було застосовано методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури. Натепер серед таких видів оздоровчих систем важливе місце посідають різноманітні фітнес-технології, тобто використання фітнес-вправ у фізичному вихованні школярів. Вони можуть бути частиною повноцінних уроків, згрупованих у блоки і включених до варіативної частини програми з фізичної культури. Різні види аеробіки та стретчингу можуть бути інтегровані в уроки фізичної культури різної спрямованості, як-от легкоатлетичні, гімнастичні або ігрові. Вони допомагають урізноманітнити засоби, які використовуються в підготовчій і заключній частинах уроків, додаючи елемент новизни та емоційності. Це можуть бути фітнес-гімнастика й акробатика, класична аеробіка з м’ячем, аеробіка зі скакалкою, ігровий стретчинг з елементами йоги, фітбол-гімнастика, степ-аеробіка, дитячий пілатес тощо. Фізкультурно-оздоровчі системи є невід’ємною частиною сучасної освіти, що сприяє всебічному розвитку дітей та формуванню здорового покоління. Їх впровадження потребує підтримки з боку освітніх установ, батьків і громади загалом, що в результаті призведе до покращення якості життя та здоров’я молодого покоління.

ЗНАЧЕННЯ ТА ВПЛИВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ КУРСАНТІВ ВІЙСЬКОВИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Андрій Вікторович Мельніков — 2024-08-12

Фізичне виховання у військових закладах вищої освіти відіграє важливу роль у формуванні майбутніх військових спеціалістів. Це не лише забезпечує гарний фізичний стан, а й сприяє розвитку різноманітних аспектів особистості, що є ключовими для успішної військової служби. Актуальність проблеми фізичного виховання у військових закладах освіти полягає в тому, що сучасні військові вимоги до курсантів включають не лише теоретичну підготовку, а й високий рівень фізичної готовності. У цьому контексті фізичне виховання стає неодмінною складовою частиною процесу навчання, оскільки від нього залежить здатність курсантів виконувати вимоги військової служби, а також загальний стан їх здоров’я та психоемоційний стан. У статті розглянуто роль та вплив фізичного виховання на щоденне життя курсантів військових вищих навчальних закладів (ВВНЗ). Значення фізичної підготовки для курсантів визначається як ключовий фактор у формуванні їхніх фізичних, психологічних та вольових якостей, необхідних для успішної військової служби. Актуальність проблеми полягає в тому, що сучасне військове життя вимагає від майбутніх офіцерів не лише високого рівня теоретичних знань, а й міцного фізичного здоров’я та готовності до стресових ситуацій. Проаналізовано вплив різноманітних аспектів фізичного виховання на курсантів, досліджено взаємозв’язок між фізичним здоров’ям та психічним станом особистості, підкреслено важливість занять спортом у підвищенні стресостійкості та самодисципліни. Також розглянуто роль спортивних досягнень у формуванні впевненості в собі та підвищенні самооцінки курсантів. Детально проаналізовано фактор формування дисципліни та колективу через фізичне виховання. Розглядаються командні види спорту, які сприяють сполученості та взаємодії у групі, а також роль тренерського складу у вихованні військової дисципліни через спортивні тренування. Крім того, в статі обговорено взаємодію фізичної та військової підготовки, вказано на важливість фізичного виховання для формування військових навичок та підвищення ефективності освітнього процесу. Мета статті полягає в розгляді важливості фізичного виховання для курсантів військових закладів освіти. Ураховуючи особливості їх майбутньої професійної діяльності, обґрунтовано необхідність належного розвитку фізичних якостей, вольових та психологічних аспектів, а також їх вплив на формування дисципліни та підвищення професійної підготовки. Розглянуто ключові аспекти, які підтверджують важливість фізичного виховання для курсантів військових вищих навчальних закладів.

ОРГАНІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ В ШКОЛЯРІВ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Сергій Юрійович Ніколаєв — 2024-08-12

Проблеми фізичного виховання дітей знаходяться в полі зору урядів і суспільств різних країн. Немає держави, яка залишилася би байдужою до якісного вирішення цієї важливої проблеми, адже фізичне виховання є невід’ємною частиною освіти дітей у дошкільних установах, закладах загальної середньої освіти та молоді в закладах вищої освіти. Мета дослідження – вивчити особливості організації фізичного виховання і спорту в школярів зарубіжних країн. Методи дослідження: аналіз і узагальнення літературних джерел, нормативних документів. З метою формування в дітей навиків здорового способу життя в Румунії було розроблено громадські рекомендації для всіх учителів та інших фахівців з роботи з дітьми, відповідальних за організацію заходів, які можуть сприяти підвищенню грамотності в питаннях здоров’я в закладах загальної середньої освіти. З рекомендацій, які були розроблені з урахуванням особливостей поведінки дітей, виявлених у ході дослідження «Поведінка дітей шкільного віку щодо здоров’я», пропонується чотири основні заходи, які спрямовані на те, щоб діти вели досить активний спосіб життя (відповідно до рекомендацій ВООЗ), регулярно снідали, споживали в достатньому об’ємі овочі та фрукти та пили лише воду. Datos sobre la valoracion de la condicion fisica saludable (DAFIS) – це офіційна система, за допомогою якої фахівці з фізичної культури та спорту стежать за станом фізичного здоров’я іспанських школярів. У рамках системи передбачені різні тести на рівень фізичної підготовленості, включаючи аеробну витривалість та працездатність населення загалом, а також заходи щодо підвищення якості консультацій та рекомендацій з питань здоров’я.

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПРИ ЗАНЯТТЯХ БОЙОВИМ МИСТЕЦТВОМ ДЗЮ-ДЗЮЦУ ПІДЛІТКІВ ВІКОМ 14–17 РОКІВ

Олександр Іванович Орлов — 2024-08-12

Актуальність проблеми. Відомо, що найважливішими передумовами успішності навчально-тренувального процесу навчання руховим здібностям різних контингентів, що займаються, є порядок взаємозв’язку різних сторін підготовки (теоретичної, фізичної, а також технічної), етапів підготовки та диференційованого підходу до кількісної та якісної сторони тренувальних навантажень. Мета – обґрунтування доцільності запровадження моделі періодизації тренувальних навантажень на різних етапах занять школярів віком 14–17 років бойовим мистецтвом Дзю-дзюцу. Методи дослідження: аналіз джерел наукової та науково-методичної літератури й даних мережі Internet; експертна оцінка рівня здоровʼя та фізичних здібностей підлітків віком 14–17 років на різних етапах занять бойовим мистецтвом Дзю-дзюцу; педагогічний порівняльний експеримент; кількісна та якісна обробка матеріалів дослідження за допомогою методів математичної статистики. Результати дослідження. Підтверджено, що найважливішими передумовами успішності навчально-тренувального процесу є виховання рухових здібностей у різного контингенту осіб, що займаються, й порядок взаємозв’язку різних сторін підготовки (теоретичної, фізичної, технічної), етапів підготовки та диференційованого підходу до кількісної та якісної сторони тренувальних навантажень. У статті наведено результати дослідження закономірностей побудови тренувального процесу в бойових мистецтвах, зокрема обґрунтування періодизації тренувальних навантажень. Особливу увагу в цьому процесі приділено вивченню складових компонентів тренувального впливу, де однією з найважливіших є величина тренувального навантаження, до змісту якої входять обсяг і інтенсивність виконання фізичних вправ на прикладі навчання підлітків бойовому мистецтву школи Дзю-дзюцу. Також встановлено найбільш інформативні показники, що характеризують готовність підлітків до навчання.

ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ТА ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗДО

Марія Борисівна Пальчук — 2024-08-12

Питання адаптації та соціалізації дошкільнят із порушенням мовленнєвого розвитку в освітньому процесі закладів дошкільної освіти (ЗДО) має неабияке значення, адже однією з найпоширеніших проблем серед цієї вікової категорії є порушення мовленнєвого розвитку. Доведено, що фізичне виховання сприяє покращенню мовлення, зміцненню здоров’я та адаптації дітей в соціумі. Результатами експерименту підтверджено той факт, що адаптивне фізичне виховання є ефективним засобом та невід’ємною частиною освітнього процесу дітей, які мають порушення мовлення. Мета дослідження – визначити динаміку показників фізичної підготовленості дітей 5–6 років з порушенням мовленнєвого розвитку в процесі занять з адаптивного фізичного виховання в ЗДО. Реалізація поставленої мети передбачала використання таких взаємодоповнювальних методів дослідження, як: теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури та мережі Інтернет, педагогічні методи дослідження, методи математичної статистики. Дослідження проводилось у ЗДО № 652 та № 270 комбінованого типу Дарницького району м. Києва з вересня 2023 року до квітня 2024 року. До участі було залучено 44 дитини віком 5–6 років з порушенням мовленнєвого розвитку, з яких 32 хлопчиків та 12 дівчаток. У процесі дослідження було здійснено діагностику мовленнєвого розвитку (номінативної функції мовлення та розуміння складних логіко-граматичних конструкцій) та оцінено фізичну підготовленість дітей 5–6 років з порушенням мовленнєвого розвитку. Кількість хлопчиків, які в процесі називання предмету за картинкою спотворюють звуко-складову структуру слова, зменшилась на 9,3%. Кількість дівчаток, які в процесі виконання завдання здійснювали пошук зі знаходженням правильного найменування, збільшився на 8%. Кількість дітей, яким притаманне точне розуміння складних логіко-граматичних конструкцій, збільшилась на 3,1%, перепитування і помилки допускають на 3,1% дітей більше. Відсоток дівчаток, яким притаманний тривалий пошук зі знаходженням правильної картинки, зменшився на 17%, натомість збільшилась кількість дівчаток, які перепитують і допускають помилки. Позитивну динаміку відзначено у фізичній підготовленості хлопчиків та дівчаток 5–6 років з порушенням мовленнєвого розвитку протягом експерименту в закладах дошкільної освіти. Результати дослідження свідчать про ефективність застосування засобів адаптивного фізичного виховання в освітньому процесі ЗДО дітей старшого дошкільного віку з порушенням мовлення.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ КОНТРОЛЮ ТА УПРАВЛІННЯ В ЄДИНОБОРСТВАХ (НА МАТЕРІАЛІ РУКОПАШНОГО БОЮ)

Юрій Анатолійович Радченко — 2024-08-12

У статті розкрито теоретико-методичні засади контролю та управління процесом спортивної підготовки спортсменів в єдиноборствах. Мільйони людей у світі займаються різними видами двобоїв. Унаслідок цього в спортивних єдиноборствах постійно зростає рівень конкуренції, що у свою чергу висуває підвищені вимоги до тренерів та спортсменів, змушуючи їх здійснювати постійний пошук більш ефективних форм, засобів та методів спортивної підготовки. Загальний напрям удосконалення навчально-тренувального процесу типовий для багатьох видів спорту та пов’язаний з постійним удосконаленням методології управління на основі оптимізації засобів та методів комплексного контролю шляхом використання специфічних тестових процедур і реєстрованих показників в умовах, максимально наближених до змагальних. Але сучасні єдиноборства висувають свої специфічні вимоги до ряду систем організму, що забезпечують високу працездатність і ефективність поведінки спортсменів-єдиноборців у складних умовах тренувальної та змагальної діяльності. У зв’язку з вищевикладеним актуальними є систематизація наукових знань про теоретико-методичні засади контролю та управління спортивною діяльністю в єдиноборствах як інтегрального складника тренувального та змагального процесів. Мета дослідження – на підставі теоретичного аналізу та власних експериментальних досліджень сформувати теоретико-методичні засади контролю та управління в єдиноборствах (на прикладі рукопашного бою) для оптимізації управління спортивною підготовкою. У роботі використано теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел, загальнонаукові методи дослідження, системний, структурно-функціональний, процесний, порівняльний та ситуаційний підходи. Сформовано теоретико-методичні засади контролю та управління в єдиноборствах (на прикладі рукопашного бою) для оптимізації управління спортивною підготовкою. Різноманітність та особливість спортивної діяльності єдиноборств і рукопашного бою, зокрема, створює певні труднощі під час розроблення системи управління техніко-тактичної підготовленості спортсменів. Для побудови ефективного тренувального процесу тренеру необхідна повна інформація про стан спортсмена, особливо в найбільш екстремальних режимах, тому наявність лише відомостей про кількісні та якісні показники тренувальної або змагальної діяльності за умови відсутності інформації про реакцію організму спортсмена на навантаження буде призводити до розриву одного зі шляхів зворотного зв’язку і, як наслідок, зниження ефективності системи управління. З метою оптимізації системи управління тренувальної та змагальної діяльності відповідно до сучасних тенденцій розвитку єдиноборств необхідне подальше вдосконалення системи контролю та управління різних складників підготовки спортсменів, залежно від факторів, що впливають на успішність змагальної діяльності на різних етапах багаторічного спортивного вдосконалення.

УДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ В СПОРТІ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАСОБІВ ХОРЕОГРАФІЇ

Валентина Юріївна Сосіна — 2024-08-12

Мета статті – розробити і перевірити комплекс заходів для розвитку виконавської майстерності спортсменок 10–12 років, які займаються спортивною гімнастикою, в процесі хореографічної підготовки. Методологія дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення; педагогічні спостереження; опитування; метод експертних оцінок; педагогічний експеримент; методи математичної статистики. У статті на основі аналізу наукової, методичної та спеціальної літератури, опитування фахівців і педагогічних спостережень уперше розроблено й удосконалено засоби і методи хореографічної підготовки гімнасток 10–12 років, що сприяють розвитку виконавської майстерності. Розроблено програму, яка містить мету, завдання і засоби розвитку виразності та артистизму, які були підібрані відповідно до вікових особливостей і специфіки виду спортивної діяльності. Використання розробленої програми дало змогу підвищити рівень виконавської майстерності гімнасток 10–12 років у спортивній гімнастиці.

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Валерія Вадимівна Теліус — 2024-08-12

У статті розглянуто проблематику інклюзивної освіти в контексті фізичної культури в умовах реформи Нової української школи. Визначено сутність інклюзивної освіти, підкреслено важливість створення умов для участі всіх учнів у заняттях фізичною культурою та розвитку їх фізичних можливостей. Проаналізовано складнощі та перешкоди, з якими стикаються учні з особливими освітніми потребами та вчителі фізичної культури в процесі впровадження інклюзії. Підкреслено значення інклюзивної освіти та важливість урахування потреб різних категорій учнів у процесі формування навчальних програм з фізичної культури в сучасній школі. Мета дослідження – дослідити особливості інклюзивної освіти у фізичній культурі в закладах загальної середньої освіти в умовах Нової української школи. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення даних наукової літератури, контент-аналіз документальних та статистичних матеріалів, аналіз ресурсів мережі Інтернет. Розглянуто ключові аспекти впровадження інклюзивної освіти в освітній процес фізичної культури в умовах Нової української школи, виявлено основні перешкоди для реалізації інклюзії, а також проблеми доступності обладнання, кваліфікації вчителів, розроблення адаптивних програм для учнів з особливими освітніми потребами. Проаналізовано важливість розвитку ефективних підходів та стратегій у роботі з учнями різних категорій під час занять фізичною культурою та методи взаємодії, які сприяють створенню сприятливого середовища для успішного навчання учнів з особливими освітніми потребами. Дослідження продемонструвало важливість інклюзивної освіти у фізичній культурі, її вплив на процеси соціалізації та фізичного розвитку школярів і необхідність урахування ключових аспектів для її впровадження.

ФІЗИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ КИТАЙСЬКИХ УЧНІВ 8–9 КЛАСІВ ЩОДО ГРАМОТНОСТІ У ФІЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ І СПОРТІ

Сергій Васильович Трачук — 2024-08-12

Аналіз проблемного поля дав зрозуміти про важливість упровадження вдосконалених шкільних програм фізичного виховання для забезпечення здорового зростання і благополуччя китайських дітей шкільного віку. Оцінювання грамотності у фізичній культурі відбувається відповідно до підходів, які пропонують різні організації національного рівня чи наукові школи. Грамотність вивчають з різною метою, зокрема: щоб ліпше зрозуміти, як діти та молодь, батьки та викладачі розуміють цей феномен; для розуміння рівня грамотності населення, загальних тенденцій та проблем, а також запитів людей, виявлення найкращих практик та освітніх програм; для оцінювання ефективності навчальних програм у кількісному еквіваленті; для відслідковування прогресу. Актуальність теми наголошує на потребі трансформації наявної навчальної програми з фізкультури з акцентом на збільшення часу на помірну та високу рухову активність в освітньому середовищі в школі; створення внутрішньошкільних можливостей для того, щоб учні брали участь у фізичній активності. Саме оцінювання грамотності у фізичній культурі є важливим підходом до зіставлення результатів на національному рівні. Мета статті – визначити фізичну компетентність китайських учнів 8–9 класів щодо грамотності у фізичній культурі та спорті. Методи дослідження – аналіз даних спеціальної літератури з проблеми дослідження; тестування фізичної підготовленості; методи статистичного оброблення даних. У статті досліджено фізичну компетентність учнів 8–9 класів Китайської Народної Республіки щодо грамотності у фізичній культурі і спорті. Оцінено показники фізичної підготовленості, які взаємодіють із фізичною компетентністю, яка є складовою частиною грамотності у фізичній культурі і спорті. Оцінювання результатів у рухових тестах дозволяє констатувати, що з 55 можливих балів: дівчата 8-го класу набрали в середньому 48,08 ± 7,49 балів, 9-го класу – 48,57 ± 5,06 балів; хлопці 8-го класу набрали в середньому 45,37 ± 4,74 балів, 9-го класу – 49,75 ± 2,73 балів.

ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ КИТАЮ

Сергій Васильович Трачук — 2024-08-12

Сучасний етап розвитку шкільної освіти Китайської Народної Республіки характеризується як період освітніх змін, ключовим елементом якого є впровадження освітньої реформи. Останнім часом моделі навчання вчителів зазнали різних змін, еволюціонуючи від добре відомих і вкорінених традиційних підходів до компетентніших підходів. Модель навчання, заснована на компетенціях, є новою системою відліку, якою заклади вищої освіти керуються в розробленні своїх програм. Навчання компетентності пов’язане з типом ефективних дій, орієнтованих на вирішення проблем та покращення соціального контексту, застосування знань та ефективне використання ресурсів. Актуальність такого кола питань зумовлена тим, що професійна підготовка вчителя фізичного виховання являє собою процес становлення його особистості, розвитку загальної та професійної педагогічної культури й компетентності, формування професійних компетенцій, що виступають передумовою ефективної майбутньої професійної діяльності та є вкрай важливим для підготовки, виховання, становлення молодого покоління. Мета статті – охарактеризувати роль інформаційно-цифрових технологій у практичній діяльності вчителів фізичного виховання Китаю. Методи дослідження – теоретичний аналіз і узагальнення даних літературних джерел, соціологічні методи дослідження (анкета «Профіль шкільного здоров’я: анкета вчителя фізичного виховання (School health profiles lead physical education teacher questionnaire)», методи математичної статистики. Було проведено аналіз компетентностей учителів фізичної культури щодо інформаційно-цифрових технологій у процесі фізичного виховання. Професійна компетентність учителя проявляється в сукупності фахових знань, умінь і навичок, які відображають теоретичну, практичну і методичну підготовленість, здатність до їх творчої реалізації в різних соціальних ситуаціях практичної діяльності у сфері фізичного виховання. Також було з’ясовано, що освітня політика КНР щодо формування цифрової компетентності є досить прогресивною, про що свідчить низка проведених заходів і прийняття нормативних документів, які підкреслюють необхідність розвитку зазначеної компетентності в громадян, зокрема освітян.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВІДНОВЛЕННЯ ЛОКОМОТОРНОЇ ФУНКЦІЇ В ОСІБ З НАСЛІДКАМИ ГОСТРОГО ПОРУШЕННЯ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ З ВИКОРИСТАННЯМ ДОДАТКОВИХ ОПОРНИХ ПРИСТРОЇВ

Сергій Анатолійович Холодов — 2024-08-12

За даними МОЗ, у нашій країні щорічно реєструють 100–120 тис. осіб, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт), 20–40% пацієнтів із цім діагнозом стають залежними від людей, які їх оточують. Порушення рухових функцій є складовою частиною клінічної картини людини з наслідками перенесеного інсульту. Найчастіше спостерігаються порушення рухів однієї половини тіла (геміпарез) або повна їх відсутність (гіміплегія). Найскоріше відновлення втрачених функцій особи з наслідками гострого мозкового кровообігу є одним із пріоритетних завдань комплексної реабілітації таких пацієнтів. У числі багатьох питань, які вирішуються в контексті формування життєво необхідних навичок, є відновлення локомоторної функції людини. Це знижує ступень залежності людини після інсульту від оточуючих та покращує можливості її соціальної адаптації та інтеграції в суспільстві. Мета та завдання дослідження – з’ясувати психолого-педагогічні умови відновлення локомоторної функції в осіб з наслідками гострого порушення мозкового кровообігу з використанням засобів додаткової опори, визначити та обґрунтувати алгоритм формування додаткових опорних пристроїв, особливості їх застосування під час навчання ходьбі на кожному етапі її формування. Проаналізовано особливості застосування додаткових опорних пристроїв під час формування навичок ходьби, розкрито основні чинники, що гальмують процес відновлення локомоторної функції під час використання засобів додаткової опори. Запропоновано методичні прийоми, що прискорюють процес відновлення навички самостійної ходьби. Формування цієї навички має здійснюватися через послідовне формування вмінь і навичок ходьби з використанням у певній послідовності засобів ручної додаткової опори, які підбираються для кожного пацієнта відповідно до типових та індивідуальних особливостей людини, рухового та неврологічного стану. Для підвищення заохочення до занять методичне забезпечення реабілітаційного заняття повинне залежать від індивідуальних особливостей пацієнтів, схильностей та інтересів кожної людини, які визначаються на підставі результатів попереднього психологічного обстеження. Ходьба з кожним із видів опорних пристроїв має свої специфічні особливості, розглядається як окрема рухова дія та має проходити такі стадії, як: початкове розучування, поглиблене розучування, застосування навички в різних умовах (формування варіативних навичок). На стадіях ознайомлення і поглибленого розучування рухової дії навчання елементів кроку незалежно від використовуваного опорного пристрою має проводитися роздільно за фазами, із зупинкою і фіксацією положення після виконання кожної фази рухової дії, що пов’язано з парезом м’язів задньої групи стегна. По мірі вдосконалення навички ходьби надалі дія виконується без акцентування уваги на кожній із фаз.

ОЦІНЮВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Вадим Анатолійович Чепурний — 2024-08-12

Військово-професійна діяльність військовослужбовців ґрунтується на виконанні складних, фізично вимогливих завдань, часто в умовах екстремальних ситуацій. Важливим компонентом, необхідним для забезпечення бойової готовності та зменшення ризику втрат особового складу під час виконання цих завдань, є функціональна підготовленість військовослужбовців. Високий рівень фізичної, психологічної та когнітивної готовності сприяє здатності військо- вослужбовців ефективно виконувати завдання в несприятливих умовах та в умовах стресу. Розвиток військових технологій та стратегій ведення бойових операцій вимагає адаптації, бойової готовності військовослужбовців до нових викликів. Це спричиняє постійний пошук та вдосконалення програм для тестування їх фізичної готовності. Мета дослідження полягає в теоретичному аналізі програм оцінювання фізичної готовності військовослужбовців військових підрозділів різних країн світу. Для досягнення мети було використано такі методи дослідження: методи теоретичного аналізу, включаючи аналіз науково-методичної літератури, керівних документів та документальних матеріалів, системний аналіз, аксіологічний аналіз, концептуальний аналіз та узагальнення інформації з вітчизняних та зарубіжних джерел. За результатами дослідження було проведено аналіз різних наявних програм перевірки фізичної готовності для військовослужбовців різних військових підрозділів Збройних сил Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, Німеччини та Індії. Встановлено, що тести фізичної готовності для військовослужбовців будь-якої країни складаються зі спеціалізованих вправ з урахуванням особливостей їх військово-професійної діяльності. Ці вправи спрямовано на забезпечення функціональної підготовленості кожного військовослужбовця, що дозволяє їм ефективно і впевнено виконувати свої функціональні обов’язки в різних несприятливих умовах, які можуть виникнути під час служби. Визначено значущість правильного підбору вправ до тесту для оцінювання фізичної готовності військовослужбовців, оскільки це впливає на результативність та оперативність досягнення поставлених професійних завдань, а також на збереження життя і здоров’я особового складу загалом. Таким чином, якісно побудована система фізичної підготовки є основним елементом підтримання боєздатності та ефективності військовослужбовців у сучасних умовах військово-професійної діяльності.