Olympicus

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЛЕКСНОГО ПІДХОДУ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ СПОРТИВНИМИ КЛУБАМИ

Іван Володимирович Аніканов — 2024-03-25

Актуальність проблеми. Діяльність спортивних клубів різних форм власності перебуває під негативним впливом сучасних соціально-економічних умов. Актуальності набуває пошук та реалізація форм, підходів, засобів та інструментів до організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи з різними верствами населення України у відповідності до вимог сьогодення. Аналіз вітчизняної теорії й практики функціонування розгалуженої мережі фізкультурно-спортивних організацій, свідчить про те, що саме мережа спортивних клубів є оптимальним засобом покращення здоров’я та підвищення рухової активності громадян, а також розвитку сучасного спорту. Мета – сформувати стратегічні напрями реалізації комплексного підходу щодо оптимізації управління спортивними клубами. Методи дослідження: аналіз літературних джерел та офіційних документів, системний аналіз, організаційне проєктування. Результати дослідження. Слід зазначити, що до показників державної політики щодо розвитку системи спортивних клубів відносяться: ступінь втручання держави в управління та діяльність; автономність; наявність та функції органу управління; система фінансування; комерціалізація діяльності. До стратегічних напрямів реалізації комплексного підходу щодо оптимізації управління спортивними клубами відносяться: розвиток спортивної індустрії, за рахунок збільшення кількості спортивних клубів; соціальна та економічна інклюзія діяльності спортивних клубів, за рахунок впровадження в діяльність різноманітних форм комерціалізації діяльності та соціального підприємництва; ефективна взаємодія політик держави, регіону та конкретного спортивного клубу щодо соціально-економічного розвитку; забезпечення спортивної індустрії фінансовими засобами, для захисту робочих місць, фахівців від ризику звільнення та втрати доходу; створення державних та приватних фондів солідарності для спортивних клубів; ефективне використання інновацій в діяльності спортивних клубів. Серед інноваційних підходів до економічного розвитку спортивних клубів зазначимо: залучення інвестицій, цифровізація послуг та продуктів; регіональне стимулювання економічного розвитку спортивної індустрії, розробка ефективних бізнес-моделей співпраці різних секторів економіки та спортивної індустрії; використання високотехнологічних рішень в процесі надання фізкультурно-оздоровчих та спортивних послуг; сприяння діяльності активної дослідницької спільноти.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ПРОФІЛІ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ТА СТРУКТУРИ ЗМАГАЛЬНОГО РЕЗУЛЬТАТУ СПОРТСМЕНОК-РЕКОРДСМЕНОК У ЛЕГКОАТЛЕТИЧНОМУ СЕМИБОРСТВІ

Тетяна Миколаївна Білик — 2024-03-25

Сучасні підходи до спортивної діяльності, загострення конкуренція на вищих рівнях спортивних досягнень створює умови для одночасної універсальності та, поряд із тим, визначення пріоритетності окремих видів легкоатлетичного багатоборства у підготовленості спортсменок. Мета: з’ясувати структуру загального змагального результату в легкоатлетичному семиборстві серед спортсменок-рекордсменок різного рівня (світу, Європи, України). Методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних, аналізування документальних матеріалів – підсумкові протоколи змагань з легкоатлетичного семиборства та офіційні джерела World Athletics, методи математичної статистики. Результати. У системі багаторічної підготовки спортсменки приділяють значну увагу розвитку різних здібностей на різних етапах спортивного удосконалення. Це сприяє поліпшенню результатів у таких видах багатоборства, як бар’єрний біг, стрибки у висоту, метання списа та штовхання ядра. Система нарахування очок є важливим інструментом відображення високого рівня спортивної майстерності учасниць. Очки не лише відображають індивідуальні досягнення в кожній дисципліні, але також свідчать про загальний рівень фізичної підготовленості, технічної вправності та психоемоційної готовності спортсменок. Індивідуальні профілі результативності та структури змагального результату спортсменок-рекордсменок у легкоатлетичному багатоборстві вказали, що кращі з них датуються минулим століттям. Провідними спортсменками є Джеккі Джойнер-Керсі (США) та Каролина Клюфт (Швеція) на рівні рекордів світу та Європи й Л. Блонська – України. Висновки. Для формування рекорду світу у легкоатлетичному семиборстві серед жінок провідними видами були стрибок у довжину з розбігу (17%), біг 100 м з/б (16%), стрибок у висоту з розбігу та біг на 200 м (по 15%); рекорду Європи – рівномірний внесок стрибок у довжину з розбігу, біг 100 м з/б та поштовх ядра (по 16%); рекорду України – стрибок у довжину з розбігу (17%), біг 100 м з/б (16%) та поштовх ядра (16%).

ОПТИМІЗАЦІЯ ПРЕДСТАРТОВИХ СТАНІВ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ ВЕСЛУВАЛЬНИКІВ НА БАЙДАРКАХ І КАНОЕ

Вікторія Юріївна Богуславська — 2024-03-25

У веслуванні фахівці відзначають інтенсифікацію тренувального процесу та змагальної діяльності, значне збільшення фізичних навантажень на організм спортсмена, що вимагає від нього максимальної мобілізації функціональних резервів та психологічної стійкості в умовах тренувань та змагань. Період досягнення високих спортивних результатів у кваліфікованих веслувальників на байдарках та каное в значній мірі залежить від рівня оптимальності їх передстартової готовності. В даний час ця проблема досить слабко досліджена і вимагає розробки та впровадження в тренувальний процес веслувальників. Відсутність належного методичного забезпечення уповільнює тренувальний процес веслувальників міжнародного рівня і знижує його ефективність, що в кінцевому підсумку впливає на спортивні показники. Мета дослідження – розробити і обґрунтувати комплекс педагогічних засобів і методів для оптимізації передстартових станів, що позитивно впливають на підготовку висококваліфікованих веслувальників на байдарках і каное. Для наукового обґрунтування ефективності розробленої програми був проведений педагогічний експеримент. Протягом цього періоду 20 висококваліфікованих веслярів (майстрів спорту) були розділені на дві групи: контрольну (КГ) та експериментальну (ЕГ), кожна з них містила по 10 веслувальників. Результати: За результатами проведеного дослідження встановлено, що змагальний результат пропливання дистанції 200 м на байдарці у веслувальників експериментальної групи був достовірно кращим після застосованої програми в порівнянні з контрольною групою на 4,00 с (р<0,05), дистанції в 500 м – на 8,00 с (р<0,05), дистанції в 1000 м – 24,00 с (р<0,05). Висновки. Експеримент підтвердив відмінність у змагальних результатах подолання дистанцій в 200 м, 500 м та 1000 м на байдарках серед веслувальників експериментальної групи порівняно з контрольною. Виявлені відмінності були статистично значущими (p<0,05).

РЕГУЛЯЦІЯ ПСИХІЧНОГО СТАНУ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Ольга Вадимівна Бондаренко — 2024-03-25

Причинами різних стресових ситуацій школярів можуть стати: навчальне навантаження, соціальні відносини, емоційні виклики, перехідні періоди, академічний тиск, іспити та тестування, проблеми зі здоров’ям, проблеми із самооцінкою, сімейні проблеми, тиск з боку однолітків. Боротьба зі стресом важлива з багатьох причин, виходячи з того, як стрес може впливати на фізичне та психічне здоров’я. В цілому, ефективне управління стресом допомагає створити більш здорову та стійку основу для фізичного та психічного благополуччя. Регулювання психічного стану включає різні стратегії та практики, спрямовані на поліпшення емоційного благополуччя і зниження стресу. Ефективність різних методів регулювання психічного стану може відрізнятися в залежності від індивідуальних особливостей кожної людини. Важливо експериментувати з різними стратегіями та знаходити ті, які працюють найкращим чином саме для вас. Фітнес та фізичні вправи для школярів мають велике значення для їхнього загального, психічного здоров’я та фізичної форми. Фізична активність вчить дітей контролювати свої емоції та керувати стресом. Вони можуть знаходити адекватні способи реагувати різні ситуації. Помірні вправи можуть підвищити рівень енергії, допомагаючи дітям залишатися бадьорими та активнішими протягом дня. Регулярна фізична активність пов’язані з поліпшенням якості сну. Діти, які займаються спортом, часто мають стабільніший сон і легше засинають. Фізична активність допомагає формувати позитивне ставлення до власного тіла та покращує самооцінку у дітей. Заняття фітнесом, особливо у групах, сприяють розвитку соціальних навичок. Діти навчаються співпрацювати, ділитися та підтримувати один одного. Рекомендується, щоб діти та підлітки проводили щонайменше 60 хвилин помірної чи інтенсивної фізичної активності на день. Це може включати такі види діяльності, як біг, стрибки, ігри в м’яч, плавання або велосипедні прогулянки. Фізична активність не тільки позитивно впливає тілесне здоров’я, але й є ефективним засобом підтримки психічного благополуччя школярів.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ШКОЛЯРІВ ІЗ СЕНСОРНОЮ ДЕПРИВАЦІЄЮ ВІДНОСНО ЇХНІХ ЗДОРОВИХ ОДНОЛІТКІВ ЯК ПЕРЕДУМОВА ДЛЯ ОБГРУНТУВАННЯ ТА РОЗРОБКИ АВТОРСЬКОЇ ПРОГРАМИ

Божена Олегівна Буховець — 2024-03-25

Актуальність проблеми. В останні роки, науковці визначають тенденцію до збільшення кількості дітей із сенсорними порушеннями особливо у вигляді депривації зору. Це актуалізує проблему корекції прояву моторних порушень у дітей із депривацією зору в процесі адаптивного фізичного виховання з метою сприяння їхньому гармонійному розвитку та попередженню прояву вторинних відхилень. В сучасній науці існує і проблема дослідження особливостей фізичного розвитку дітей із депривацією зору, як передумова для побудови сучасних програм із адаптивного фізичного виховання. Все вищеперераховане, обумовлює актуальність представленого наукового дослідження. Мета роботи – порівняльний аналіз показників фізичного розвитку школярів 13 років сенсорними порушеннями у вигляді депривації зору відносно їх здорових однолітків, як передумова розробки авторської технології. Результати. Якщо розглянути відмінності між групами підлітків 13 років із депривацією зору та їхніх відносно здорових однолітків, стає помітним, що за деякими з них групи майже не відрізняються. Це показники довжини тіла, обводу грудної клітки та екскурсії. За масою тіла тринадцятирічні підлітки із депривацією зору набагато перевищували своїх відносно здорових однолітків, як за середніми значеннями абсолютних одиниць (на 7,3 кг) так і за сигмальними оцінками (на 1,5 балів). Така різниця виявилася статистично достовірною на 5-тивідсотковому рівні значущості. Отже, маса тіла – це той параметр фізичного стану, який відрізняє 13-тирічних підлітки з депривацією зору від їхніх відносно здорових однолітків у виявлені в них значного перевищення за масою тіла. Висновки. Проаналізовані дані наукового дослідження дозволяють попередньо визначити, що фізичний розвиток підлітків 13 років із депривацією зору відрізняється від типових статево-вікових норм їхніх однолітків тим, що вони мають вищу масу тіла, більший об'єм грудної клітини та висоту порівняно з нормами для свого віку та статі. Отримані дані наукового дослідження необхідні для побудови програми адаптивного фізичного виховання дітей із депривацією зору для корекції прояву, як моторних порушень, так і для регуляції маси тіла відповідно до ст атево-вікових норм.

ВІДНОВЛЕННЯ ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ФІТНЕСУ

Олена Олександрівна Дембіцька — 2024-03-25

Актуальність. Однією з актуальних проблем в Україні, особливо в останні два десятиріччя, є різке зростання кількості студентів із низьким рівнем здоров’я. А система фізичного виховання у ЗВО України не може повністю подолати дефіцит рухової активності студентів, забезпечити ефективне відновлення, збереження та зміцнення стану їх здоров’я. Тому постає нагальна необхідність впроваджувати сучасні форми занять, зокрема реабілітаційний фітнес, для відновлення здоров’я студентської молоді. Метою дослідження було проаналізувати особливості використання засобів реабілітаційного фітнесу для відновлення здоров’я студентів. Методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення завдань дослідження використано теоретичний аналіз й узагальнення даних науково-методичної літератури та Інтернет-джерел. Результати дослідження. Було встановлено, що реабілітаційний фітнес представляє собою комбінацію традиційних та сучасних методик оздоровлення, що можуть використовуватися в якості сучасної форми фізичної реабілітації для відновлення функцій як опорно-рухового апарату так і інших систем організму. Також наголошено, що реабілітаційний фітнес пропонує вправи, спрямовані на правильний розподіл центру ваги тіла, перенавчання тіла на виконання необхідної техніки, відновлення необхідного м’язового балансу, підвищення витривалості, поліпшення координації, спритності та швидкості, при цьому уникаючи травм для м’язів і зв’язок. Зазначено, що використання засобів реабілітаційного фітнесу є надзвичайно важливим для відновлення здоров’я студентів, особливо в умовах сучасного стресового способу життя. Такі сучасні напрямки фітнесу, як колове тренування, фітбол-тренування, калланетика, пілатес, фітнес-йога, цигун, стретчинг, танцювальний фітнес та аквафітнес мають значущий вплив на фізичне та психічне здоров’я. Ці види тренувань не лише фізично зміцнюють студентів, але й позитивно впливають на їхнє психічне здоров’я, допомагаючи зменшити стрес та покращити концентрацію. Застосування засобів реабілітаційного фітнесу може бути ефективним засобом підтримання та відновлення здоров’я студентів під час навчання у закладі вищої освіти.

ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ГАНДБОЛІСТОК У ТРЕНУВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Михайло Валентинович Дяченко — 2024-03-25

Актуальність даної статті акцентується на розвитку наукових знань, зокрема в сфері жіночого спорту високих досягнень. Останніми роками посилюється усвідомлення унікальних фізіологічних і психологічних вимог, що ставляться до гандболісток, що вимагає розробки адаптованих стратегій тренування та відновлення. Наше дослідження охоплює як фізичні можливості спортсменок, так і реакції вегетативної нервової системи, забезпечує комплексний підхід, необхідний для створення ефективних тренувальних програм. Мета дослідження – здійснити аналіз функціонального стану гандболісток у підготовчому періоді підготовки. Методи дослідження: теоретичного аналізу, синтезу та узагальнення; порівняння та аналогій; педагогічного спостереження (із використанням інструментальних методик); педагогічне тестування; метод оцінки функціонального стану вегетативної нервової системи; математико-статистичної обробки даних. У дослідженні брали участь спортсменки основного складу та резерву гандбольного клубу «Галичанка» м. Львів. Результати дослідження. Проведено діагностичне дослідження показників функціональної підготовленості гандболісток. Отримані результати вказали на наступне. Виявлено, що у гандболісток спостерігається централізоване управління серцевим ритмом – збільшення активності симпатичного відділу, що підтверджено високими значеннями стрес-індексу (395,44±18,22 ум.од.) та показника активності регуляторних систем (6,92±0,37 ум.од.) у стані спокою. Надмірна активність симпатичного відділу додатково доведена високими значеннями симпатовагального індексу (LF/HF, 2,58±0,30 ум.од.). Вищі за норму значення LF (41,85±2,77%) засвідчили переважання симпатичної активації над парасимпатичною. Менший внесок дуже низькочастотного компоненту (VLF – 30,87±2,14%) констатував знижену частоту серцевого ритму, яка пов'язана з діяльністю гуморально-метаболічних факторів. Отримані дані підтвердили необхідність адаптації тренувальних і відновлювальних заходів, оскільки вони вказали на підвищений рівень стресу та потенційну незбалансованість в автономній нервовій системі гандболісток. Видається необхідним звернути увагу на методи, які можуть сприяти покращенню вегетативного балансу атлеток. Висновки. Здійснений аналіз варіабельності серцевого ритму виявив домінуючу роль низькочастотного компоненту (LF) у серцевому ритмі гандболісток, що вказує на підвищену активність симпатичної частини вегетативної нервової системи. Визначений аспект є критичним, оскільки він підкреслює наявність інтенсивної фізіологічної реакції на тренувальні навантаження. Значне значення дуже низькочастотного компоненту (VLF) в серцевому ритмі підкреслює важливість метаболічних аспектів у фізичній підготовці спортсменок, що свідчить про необхідність звернення особливої уваги на оптимізацію енергетичного обміну та ефективності використання ресурсів організму під час високоінтенсивних навантажень. Водночас, низькі показники високочастотного компоненту (HF) вказують на недостатню активність парасимпатичної частини вегетативної нервової системи, що є індикатором недовідновлення та релаксації в організмі гандболісток. Таким чином, отримані результати виявили дисбаланс між симпатичною та парасимпатичною активністю, що може мати серйозні наслідки для фізичного та емоційного стану гандболісток.

ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО МЕТОДИКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ У СПОРТИВНИХ ІГРАХ

Світлана Іванівна Караулова — 2024-03-25

У статті описано методику вдосконалення фізичної підготовки гандболістів на етапі попередньої базової підготовки. Зазначено, що розробка та впровадження нових методик тренувань, які враховують сучасні наукові досягнення та інновації, дозволяють урізноманітнити засоби тренувань для покращення ефективності навчально-тренувального процесу у гандболі. Гандбол як вид спорту характеризується високою потребою у неперервному поліпшенні фізичних здібностей спортсменів. Саме тому поліпшення фізичної підготовленості у взаємозв’язку з іншими видами підготовки на початкових етапах в системі багаторічного вдосконалення обумовлює той необхідний фундамент загальної підготовленості організму спортсменів. Матеріали та методи: аналіз науково-методичної літератури, педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, методика визначення рівня фізичної підготовленості, методи математичної статистики. У дослідженні брали участь гандболісти 12–14 років (n=20). Результати. Впроваджено інноваційну методику з використанням комплексу вправ системи «Life Kinetik», що спрямовані на підвищення рівня фізичної підготовленості спортсменів. Фізичні вправи було поділено на п’ять основних технічних груп (вправи для зорового контролю ігрового майданчика, для покращення введення м’яча, для підвищення якості вибору позиції, вправи на синхронізацію рук та ніг, вправи на розвиток удару по воротам) та планувались у підготовчій та основній частинах тренувальних занять, тричі на тиждень, по 25–30 хвилин. На основі вивчення динаміки показників виявлено позитивний вплив комплексів вправ на рівень фізичної підготовленості гравців. Порівняльний аналіз динаміки досліджуваних показників дозволив констатувати, що спортсмени експериментальної групи, які застосовували у тренувальному процесі вправи системи «Life Kinetik», мали кращі результати у порівнянні з контрольною групою. В експериментальній групі величини показників фізичної підготовленості гандболістів поліпшилися по завершенню педагогічного експерименту від 5% до 31,7%, у контрольній групі дані показники зареєстровано нижчі і склали від 3,4% до 13%. Висновки. Доведено ефективність використання методики вдосконалення фізичної підготовки гандболістів 12–14 років. Практична цінність дослідження полягає у рекомендації впровадження інноваційних підходів до вдосконалення фізичних якостей гравців в систему багаторічного спортивного вдосконалення, саме, на етапі попередньої базової підготовки.

ПІДХОДИ ДО ПРОФІЛАКТИКИ ТА КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ СПОРТСМЕНІВ У ДИСКУРСИВНОМУ ПОЛІ НАУКОВОГО ЗНАННЯ

Віталій Олександрович Кашуба — 2024-03-25

Актуальність проблеми. Найбільшою проблемою сучасного спортивного тренування, особливо на етапі початкової підготовки, є невідповідність фізичних навантажень адаптаційному потенціалу організму юних спортсменів. У результаті це призводить до виникнення патологічних станів на подальших етапах багаторічної підготовки, що унеможливлює досягнення високих спортивних результатів. Мета дослідження. Систематизувати підходи до профілактики та корекції порушень постави спортсменів у дискурсивному полі наукового знання та науково обґрунтувати та розробити авторську технологію профілактики та корекції функціональних порушень опорно-рухового апарату у черлідерів на етапі початкової підготовки. Методи дослідження: аналіз літературних джерел, антропометрія, відеозйомка та відеокомп’ютерний аналіз з використанням системи APECS AI, методи математичної статистики. Результати дослідження. Узагальнення накопичених до сучасного етапу даних фахової літератури дає змогу стверджувати, що постава визначається взаєморозташуванням усіх частин тіла людини, залежить від положення загального центру ваги, нахилу тазу, вираженості фізіологічних вигинів хребта, форми грудної клітки, живота, ніг. Це означає, що саме постава створює сагітальний профіль тіла людини та форму її тулуба. У ході опрацювання фахової літератури постало очевидним, що на тлі вивчення широкого спектра аспектів спортивної підготовки в царині дитячо-юнацького спорту недостатньо осмисленою та науково обґрунтованою залишається інтеграція корекційно-профілактичних заходів у процес початкової підготовки. Висновки. Обґрунтована технологія профілактики функціональних порушень ОРА у юних черлідерів, характерними особливостями якої є: соціально-педагогічні передумови, п’ять етапів проектування (діагностичний, предпроєктувальний, проєктувальний, реалізаційний, контрольно-коригувальний), мета, загальні та спеціальні завдання, принципи загально педагогічної спрямованості та корекційно-профілактичної діяльності, організаційно-педагогічні умови, орієнтовні моделі навчально-тренувальних занять, блоки практичної реалізації, інформаційно-методична система «Сheerleading Star». Реалізація авторської технології враховує ряд вимог: концептуальність, антропоцентризм, ситуативність, контекстуальність. Результати педагогічного експерименту свідчать про те, що використання розробленої технології профілактики та корекції функціональних порушень ОРА у черлідерів на етапі початкової підготовки дало змогу покращити стан їхньої просторової організації тіла.

СИСТЕМНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ РЕГУЛЮВАННЯ КАДРОВОГО РЕСУРСУ СФЕРИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

Анастасія Віталіївна Кліменко — 2024-03-25

Організація кадрового забезпечення є одним з актуальних та складних питань у сфері фізичної культури і спорту в Україні. В системі підготовки кадрів для фізкультурно-оздоровчих та спортивних організацій досягнуто певних успіхів: відбувається перебудова та адаптація фахової профільної освіти; збережено мережу закладів вищої освіти; продовжується процес реструктуризації спеціальностей з підготовки профільних фахівців; розпочато процес розробки професійних стандартів; продовжується процес розробки державних стандартів підготовки кадрів. Серед невирішених питань залишаються процеси розподілу, розстановки, зайнятості, мотивації та регулювання кадрового ресурсу. Мета – розкриття структури управління та функцій регулювання формування кадрового ресурсу фізкультурно-спортивного профілю. Методи дослідження: аналіз літературних джерел та офіційних документів, системний аналіз, структурно-функціональний аналіз. Результати дослідження. Ефективне використання кадрового ресурсу в умовах ринкових відносин та нестабільності, ставить низку принципових задач для менеджменту фізкультурно-спортивних організацій та системи профільної освіти. Регулювання формування та використання кадрового ресурсу відображається в основних принципах кадрової політики як держави, регіональних органів влади, а також внутрішнього менеджменту фізкультурно-спортивних організацій. Ставлення до талановитих, кваліфікованих, досвідчених фахівців, як до джерела конкурентної переваги виступає запорукою розвитку всієї сфери фізичної культури і спорту. Регулювання кадрового ресурсу сфери фізичної культури і спорту включає: сукупність цілей, задач, принципів, методів, технологій, засобів, ресурсів та інструментів з відбору, навчання, використання, розвитку професійних знань, умінь, навичок, можливостей фахівців; вирішення завдань ефективного найму, утримання персоналу і розвитку кадрового потенціалу фізкультурно-спортивної організації через виконання таких ключових заходів, як підбір персоналу і формування бази кадрового потенціалу на основі використання сучасних технологій і методів роботи; формування корпоративної культури; управління підвищенням кваліфікації, ефективністю, винагородами. До сучасних тенденцій регулювання кадрового ресурсу сфери фізичної культури і спорту слід віднести вивчення контексту європейського та національного ринків праці, нових трендів у секторі вищої освіти; аналіз мінливих змін кваліфікаційного ландшафту в умовах нестабільності поточного часу; інтеграція професійного ринку праці; впровадження практики академічного визнання; активізація студентської мобільності під впливом кризи вартості життя та наслідків пандемії, а також війни.

ПОТЕНЦІАЛ ЦІННОСТЕЙ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СУЧАСНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Анастасія Сергіївна Кокотєєва — 2024-03-25

У статті розглянута проблема потенціалу цінностей фізичної культури як підґрунтя формування фізичної культури сучасної особистості. Метою дослідження було переосмислення, інтерпретація й операціоналізація цінностей фізичної культури. Методи дослідження: аналіз наукової літератури, операціоналізація, інтерпретація. Результати дослідження. Огляд сучасних літературних джерел з проблеми дослідження дозволив визначити, що поняття «фізична культура» може бути інтерпретоване як сфера діяльності, що має гетерогенні і гомогенні риси. Нами було схарактеризовано форми фізичної культури (фізичне виховання, спорт, рекреація, лікувальна фізична культура) та відповідно виділено специфічні види діяльності (освітньо-виховна діяльність рухового характеру, навчально-тренувальна, пізнавальна, лікувальна та відновлювальна). В роботі визначити типи і форми матеріально-виробничої, суспільно-політичної та духовної діяльності, які мають відношення до фізичної культури та що походять з інших типів і форм матеріально-виробничої, суспільно-політичної та духовної діяльності. Виходячи з розуміння того, що система потреб особистості визначається не тільки соціальними, а й біологічними факторами, форми задоволення біологічних потреб в руховій діяльності пов’язані з історичним розвитком виробництва і культури, залежать від умов і способу життя соціальних груп. Потреба фізичного вдосконалення людини і розширення її потенцій стає такою, що виходить за межи потреб звичайного фізичного відтворення людини, і перетворюється на складову частину більш високої потреби, спрямованої на гармонійний розвиток особистості. Рухова активність є водночас чинником культивування людини, розвитку її фізичних кондицій, зміцнення здоров’я, набуття рухових умінь і навичок, а отже, й задоволення відповідних потреб. Висновки. Інтерпретація поняття «фізична культура» з урахуванням її операціоналізації цінностей дозволяє розглядати її як інтегровану сферу діяльності, до змісту якої входять різні форми, що належать до основних компонентів фізичної культури (фізичне виховання, спорт, рекреація та лікувальна фізична культура), та підпорядкована специфіці взаємодій виховно-освітніх видів діяльності рухового характеру з матеріально-виробничою, суспільно-політичною та духовною діяльністю.

АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ

Валентина Андріївна Кольчак — 2024-03-25

Актуальність проблеми. В сучасних інституційних умовах розвитку України система управління соціально-економічним розвитком територіальних громад має спрямування задоволення суспільних потреб, з урахуванням наявних ресурсних можливостей та потенціалу. Реалізація реформи децентралізації, яка передбачає суттєве посилення впливу місцевого самоврядування, заключаються також в наданні громадам більших можливостей і відповідальності. Цей аспект актуалізує питання місцевого розвитку фізкультурно-оздоровчих та спортивних організацій, що залежить від ефективної системи управління. Мета – оптимізація ефективності управління сферою фізичної культури і спорту в територіальних громадах на основі аналізу зовнішніх та внутрішніх чинників функціонування. Методи дослідження: аналіз літературних джерел та офіційних документів, системний аналіз, організаційний аналіз, організаційне моделювання, анкетування, методи математичної статистики. Результати дослідження. Управління розвитком територіальної громади створює передумови для забезпечення її сталого розвитку з використанням наявних і потенційних можливостей задля задоволення фізкультурно-оздоровчих та спортивних потреб теперішніх і майбутніх поколінь. Серед сфер відповідальності органів місцевого самоврядування актуалізується вирішення питань економічного, соціального, гуманітарного, організаційно-інституційного та інфраструктурного характеру. Спостерігається процес відновлення життєдіяльності громад органами місцевого самоврядування разом з мешканцями, представниками громадських інституцій, за підтримки центральної влади, а також міжнародних партнерів. Сталий розвиток самодостатніх територіальних громад є важливим чинником значного підвищення як добробуту населення так й інтенсифікації соціально-економічного розвитку всієї країни. Системоутворюючим чинником сталого розвитку є ефективне управління всіма елементами системи. Аналіз документів та позицій респондентів, дозволив нам сформувати такі детермінанти ефективності управління сферою фізичної культури і спорту на рівні територіальних громад: фрагментарність та недостатня скоординованість владної вертикалі у процесі реалізації реформи децентралізації влади; інституційна невизначеність щодо формування та реалізації соціально-економічного розвитку територіальними громадами засобами сфери фізичної культури і спорту; аналіз кількості ірраціональних управлінських рішень; відсутність методичних рекомендацій та інструкцій щодо організації діяльності по забезпеченню функціонування сфери фізичної культури і спорту в громаді; дублювання функцій контролю та підпорядкування фізкультурно-спортивних організацій міжвідомчого характеру (освіта, спорт, туризм та рекреація); відсутність реальних інструментів фінансово-економічних можливостей агентів ринку фізкультурно-оздоровчих та спортивних послуг; незавершеність та непослідовність інституційних перетворень в самих територіальних громадах.

ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ВІЛЬНОЇ БОРОТЬБИ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В МОЛОДШИХ КЛАСАХ

Дмитро Сергійович Константинов — 2024-03-25

У статті обгрунтовано доцільність застосування елементів вільної боротьби на уроках фізичної культури в молодших класах. Узагальнення результатів досліджень українських вчених довело, що на сучасному етапі розвитку фізичної культури та спорту використання елементів вільної боротьби на уроках фізичної культури значно збільшує кількість та якість рухової активності дитини, розвиває здатність діяти у несподіваних ситуаціях, винахідливість, реактивність та здатність до швидкісно-силових навантажень. Фізична підготовка відіграє ключову роль у поступовому введенні елементів вільної боротьби у програму з фізичної культури в молодших класах, спрямована на розвиток різних фізичних якостей дитини. Основна мета дослідження полягає в обгрунтуванні доцільності використання елементів вільної боротьби на уроках фізичної культури в молодших класах. Методи дослідження – аналіз науково-методичної літератури, програм для дитячо–юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих дитячо–юнацьких шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності, спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю та програм загальної фізичної підготовки з елементами боротьби для учнів 1–4 класів. Організація фізичної активності дітей молодшого шкільного віку з елементами вільної боротьби має свої специфічні особливості, оскільки вчитель фізичної культури або тренер має розуміти паритетність усіх виділених видів підготовки. Структурно-паритетна модель організації фізичної активності дітей молодшого шкільного віку з елементами вільної боротьби спирається на те, що в цьому віці психологічні та фізичні якості взаємопов’язані і інтегровані в особистості, центром якої є мотиваційно-потребова сфера, що розглядається як складна система прагнень і спонукань. Вона складається з таких важливих елементів, як-от, загальна, спеціальна, технічна, тактична, теоретична та психологічна підготовка. В роботі з молодшими школярами ведуча роль належить психологічній підготовці дітей, формуванню відповідної мотивації, інтересу до вільної боротьби та її славетної історії, розвитку адекватної самооцінки та самоставлення дитини.

ЧИННИКИ ДЕ-СОЦІАЛІЗАЦІЇ СПОРТСМЕНІВ В КОНТЕКСТІ ЇХ ПОСТ-СПОРТИВНОГО ЖИТТЯ

Наталія Леонідівна Корж — 2024-03-25

У статті розглянуто основні причини та чинники, які негативно впливають на соціальну сферу екс-спортсменів у пост спортивному житті. Відповідно до статистичних даних міжнародного спортивного простору 30-33% екс-спортсменів, продовжують свою кар’єру в сфері фізичної культури та спорту, а більшість не може «знайти себе». Зазначено, що головною проблемою нестабільного пост спортивного життя екс-спортсменів є де-соціалізація, а саме: руйнування та зміна звичної системи цінностей її перехід до нових; зміна соціальних ролей і прийняття нових. Тому фокус даної статті спрямований на опис труднощів, з якими стикнулися екс-спортсмени на шляху особистої де-соціалізації (соціальної адаптації) у пост-спортивному житті. Мета – визначити основні причини та чинники, які негативно вплинули на соціальну сферу екс-спортсменів у пост-спортивному житті. Методи дослідження: У роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз науково-методичної літератури; соціологічні методи: анкетування, тестування; методи математичної статистики: аналіз анкетних даних. Всі види збору інформації відбувалися в он-лайн форматі. Результати. Зроблено комплексний аналіз: наукової літератури, щодо аспектів соціальної адаптації особистості спортсмена в умовах громадського життя та значення спорту в сучасному суспільстві. Визначено: актуальні проблеми з якими стикнулися екс-спортсмени в умовах соціальної адаптації до громадської діяльності; чинники, що негативно вплинули на де-соціалізацію екс-спортсменів у життєвому просторі поза спортом та причини завершення спортивної кар’єри. Зазначено, що основною проблемою позитивної де-соціалізації екс-спортсменів в контексті їх пост-спортивного життя є відсутність інституції з сучасними інструментами, які б підготували їх до життя поза спортом і могли б позитивно вплинути на процес соціальної адаптації. Висновки. На основі отриманих результатів шляхом анкетування доведено що: професійний спорт істотно впливає на формування системи цінностей особистості спортсмена. Все це вимагає формування базових умов, які б дозволили планомірно підготувати основу для кожного наступного етапу перетворень особистості спортсмена в соціумі поза спортом.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА РУХОВА АКТИВНІСТЬ ДІТЕЙ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ

Зульфія Раїсівна Маматова — 2024-03-25

Проблеми потенційних можливостей осіб із порушеннями інтелекту, пристосування їх до життя, їх соціалізації набувають усе більшої суспільної значущості. Фізичне виховання виступає не лише як один із засобів усунення недоліків у руховій сфері, але й повноцінного фізичного розвитку, зміцнення здоров’я, адаптації в соціумі. У статті здійснено теоретичне обґрунтування необхідності створення умов до занять фізичним вихованням та руховою активністю. Проаналізовано спеціальну літературу й інформаційні джерела, у яких представлено погляди науковців щодо умов, які сприяють розвитку пухової сфері дітей з інтелектуальною недостатністю, ураховуючи їхні психологічні особливості й навколишнє соціальне середовище, що суттєво впливають на формування інтересу до занять фізичним вихованням. Серед багатьох факторів, що впливають на формування рухової сфери виділено основні – це сукупність зовнішніх та внутрішніх умов, які створюються вчителем фізичного виховання у взаємодії з педагогічним колективом і родиною учня.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖІНОЧИХ КОМАНД ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ У ПЛЯЖНОМУ ГАНДБОЛІ

Валерій Олександрович Мельник — 2024-03-25

Формування спрямованості тренувальних впливів на етапі безпосередньої підготовки до змагань і в змагальних мікроциклах має відбуватися із урахуванням техніко-тактичної діяльності провідних спортсменів у найбільших міжнародних змаганнях. Мета дослідження полягає у встановленні кількісних показників виконання та ефективності реалізації різних видів кидків гравцями різного амплуа у пляжному гандболі та гравцями жіночих команд високої кваліфікації. Методи дослідження. Аналіз інформаційних джерел, спостереження, методи математичної статистики. Спостереження проводилося під час перегляду відеозаписів ігор чемпіонату Європи з пляжного гандболу серед жіночих команд за участі провідних команд турніру. Загалом було проаналізовано 20 ігор чемпіонату Європи. Результати дослідження. Структура та зміст змагальної діяльності жіночих команд високої кваліфікації у пляжному гандболі передбачає проведення 37,03 атаки в середньому за одну гру. Показники результативності атак становлять 35,75 очка в середньому за одну гру. При цьому показники ефективності становлять 51,20%, що свідчить про спрямованість завершення атакувальних дій кидками, «вартість» яких становить два очка. Порівняння структури та змісту змагальної діяльності компонентів загальної групи показав відсутність достовірних відмінностей між показниками компонентів змагальної діяльності в першому та другому сетах поєдинку. (р>0,05). У жіночих командах високої кваліфікації у пляжному гандболі достовірно більше атакувальних дій завершуються польовими гравцями за допомогою кидків, «вартість» яких становить два очки – 29,9 атак в середньому за гру; гравець ігрового амплуа «спеціаліст» в середньому за одну гру виконує 6,75 кидка. У показниках ефективності виконання кидків польовими гравцями та «спеціалістами» достовірних відмінностей не встановлено (р>0,05). Виражені достовірні відмінності (р<0,001) у перевазі завершення атакувальних дій гравцями жіночих команд високої кваліфікації за допомогою піруетів над кидками в польоті та прямими кидками у показниках кількісного виконання, результативності та ефективності вказують на потребу спрямованості проведення атакувальних дій, які будуть завершуватися кидками за допомогою піруетів.

ПОБУДОВА ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ТРЕНЕРОМ ТА СПОРТСМЕНОМ

Андрій Вікторович Мельніков — 2024-03-25

В статті описується специфіка відносин між тренером та спортсменам, а також аналізуються стратегії ефективної взаємодії між ними. Сприятливі взаємини між тренером та спортсменом відіграють особливо важливу роль. Особливість взаємовідносин полягає у підсумковому результаті, метою якого є успішність спортивної кар'єри як тренера, так і того, хто навчається. Варто зазначити, що на успішність впливають такі фактори, як індивідуальні та соціально-психологічні особливості учасників даних взаємин. Побудова ефективної взаємодії між тренером та спортсменом вважається важливою складовою успішної тренерської роботи. Успішність значно залежить від того, як тренер встановлює відносини зі спортсменами та командою, а також як виявляє свої знання. Від того, як спортсмен та тренер сприймають один одного, залежить не лише ефективність тренувального процесу та результативність на змаганнях, але і можливості особистісного росту спортсмена та професійного вдосконалення тренера. Тренер є не лише авторитетом, а й прикладом для наслідування, мотивуючи спортсмена до досягнення спортивних та життєвих цілей. Після досягнення поставленої мети тренер ставить нові завдання для подальшого розвитку. Отже, для ефективної взаємодії система організації спортивного тренування повинна ґрунтуватися на прогресивних принципах, використовувати сучасні та науково обґрунтовані методи та засоби. Мета дослідження – проаналізувати та систематизувати фактори, що визначають ефективну взаємодію між тренером та спортсменом. У взаємодії між тренером та спортсменом тренер має важливу роль як у створенні ефективного навчально-тренувального процесу, так і в організації взаємодії зі спортсменом через спілкування. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, системний аналіз, структурно-функціональний аналіз. Результати дослідження: у статті було проаналізовано психологічні та методологічні фактори, які впливають на успішність тренувань та досягнення високих результатів у спортивній діяльності. Особливу увагу було приділено комунікативній складовій, зокрема було виділено ряд блоків, за якими потрібно вдосконалювати ефективність процесу комунікації між тренером та спортсменом.

ХАРАКТЕРИСТИКА ІННОВАЦІЙНИХ ПРОГРАМ РЕФОРМУВАННЯ СФЕРИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ (НА ПРИКЛАДІ ЛЬВІВСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ)

Антон Володимирович Нікулін — 2024-03-25

У статті подано узагальнену характеристику інноваційних програм розвитку сфери фізичної культури і спорту, які реалізовуються на території Львівської міської територіальної громади. Встановлено, що сучасною тенденцією є розробка спеціальних управлінських програм створення сприятливих умов для розвитку галузі фізичної культури і спорту. Обмеженість наявних наукових даних щодо вдосконалення сфери фізичної культури і спорту та відсутність їхньої систематизації формує важливе науково-практичне завдання, що полягає в розробці та обґрунтуванні інноваційних локальних програм реформування галузі фізичної культури і спорту, орієнтованих, передусім, на потреби територіальних громад. Мета дослідження – узагальнити наявну інформацію щодо реформування сфери фізичної культури і спорту на рівні міської територіальної громади з використанням інноваційних програм. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення, аналіз документальних матеріалів. Результати дослідження. Визначено пріоритетні програми розвитку сфери фізичної культури і спорту у Львівській міській територіальній громаді. Підходи до реформування сфери фізичної культури і спорту з метою її ефективного функціонування та розвитку узгоджуються із провідними світовими та європейськими практиками. Аналіз реалізації програм свідчить про необхідність врахування надзвичайно складних реалій сьогодення, що є справжнім випробуванням для української держави та суспільства. В статті узагальнено інформацію щодо впровадження таких інноваційних програм «Відкриті кубки Львова», «Дитячий тренер», Програма підтримки громадських організацій спортивного спрямування на проведення спортивних заходів, Програма підтримки громадських організацій спортивного спрямування на закупівлю спортивної форми та спортивного інвентарю.

ОБГРАНТУВАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ПОЯСНОЇ СИСТЕМИ ОЦІНКИ РІВНЯ КВАЛІФІКАЦІЇ СПОРТСМЕНІВ З РУКОПАШНОГО БОЮ

Юрій Анатолійович Радченко — 2024-03-25

Актуальність проблеми. У статті розглянуто дані сучасних наукових досліджень, присвячених аналізу формування зацікавленості підлітків до занять спортивними видами єдиноборств. Сучасна система багаторічного тренування в спортивних єдиноборствах і рукопашному бою зокрема, націлена на формування високого рівня майстерності спортсменів для отримання максимально можливого змагального результату на різних етапах багаторічного удосконалення. Такий підхід спонукає тренерів до підвищення обсягів спеціалізованої роботи, у тому числі, за рахунок участі спортсменів у максимально можливій кількості змагань з установками на перемогу. Але значна частина бажаючих займатися спортивними єдиноборствами, мотивована не на досягнення спортивних результатів, та не на заняття призових місць, а на оволодіння певними вміннями, формування відповідного психологічного стану та розвиток різноманітних якостей. Впровадження поясної системи оцінювання рівня підготовленості учнів у рукопашному бою, основаної на досвіді розвитку різних видів спортивних єдиноборств у провідних зарубіжних країнах, дозволить реалізовувати новітні програми підготовки за участю великих мас населення метою яких є насамперед формування фізичного та розумового здоров’я, моральної стійкості та соціальної адаптації вихованців спортивних секцій, а не участь та перемога на змаганнях. Мета дослідження. Обґрунтувати впровадження поясної системи оцінювання рівня кваліфікації спортсменів з рукопашного бою. Методи дослідження. У роботі використано теоретичний аналіз і узагальнення спеціальної науково-методичної літератури. Для дослідження особливостей змагальної та атестаційної діяльності застосовувався метод експертних оцінок та аналіз протоколів чемпіонатів України з рукопашного бою та атестаційної діяльності спортивних шкіл міста Києва. Результати дослідження. Встановлено, що сучасна система тренувань в багатьох видах спортивних єдиноборств і рукопашному бою зокрема націлена на досягнення максимально можливого результату, у тому числі за рахунок участі спортсменів у змаганнях. Але значна частина бажаючих займатися спортивними єдиноборствами, мотивована не на досягнення спортивних результатів, та не на заняття призових місць, а на оволодіння певними вміннями та формування відповідного психологічного стану та розвиток різноманітних якостей. Впровадження поясної системи оцінювання рівня підготовленості учнів у рукопашному бою майже в повному обсязі задовольняє соціальні амбіції дітей, охочих швидше отримати певне свідоцтво про міру досягнень, але не мають на даному етапі можливостей для вдалого виступу у змаганнях.

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СИНХРОННОСТІ ВИКОНАННЯ ВПРАВ У ХОРЕОГРАФІЇ ТА ТЕХНІКО-ЕСТЕТИЧНИХ ВИДАХ СПОРТУ НА ЕТАПІ ПОЧАТКОВОЇ ТА ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Валентина Юріївна Сосіна — 2024-03-25

У статті розглянуто питання формування синхронності виконання хореографічних вправ у техніко-естетичних видах спорту та у танцювальних дисциплінах, що є показником виконавської майстерності, високо оцінюється суддями та глядачами. До виконання змагальних і хореографічних вправ існують певні вимоги, які пояснюють тривалий шлях підготовки до виступів. Зокрема, їх треба виконувати правильно технічно, своєчасно, ефективно, стабільно, виразно, естетично, а в колективних взаємодіях – ще й синхронно. Величезного значення має синхронність виконання елементів, вправ і комбінацій у колективних танцях і групових вправах техніко-естетичних видів спорту (художня і естетична гімнастика, черліденг, спортивна акробатика, формейшн у фігурному катанні та спортивних бальних танцях, артистичне плавання та ін.). Проблема полягає в тому, що показники синхронності виконання вправ повинні розвиватися і вдосконалюватися, починаючи вже з етапу початкової підготовки спортсменів і танцюристів, однак традиційна методика навчання не передбачає цього, а засоби і методи, що використовуються, переважно розроблені для дітей та молоді, які займаються спортом і хореографією на пізніших етапах. Це й послугувало темою для проведення дослідження, в основу якого було покладено розробка та експериментальна перевірка ефективності методичних і практичних рекомендацій для формування синхронності виконання вправ на етапі початкової та попередньої базової підготовки. Матеріали та методи. Для проведення дослідження були використані такі методи, як: теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури, інформаційних ресурсів Інтернету, педагогічні спостереження; опитування; метод експертного оцінювання, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Результати. Проведене опитування фахівців з техніко-естетичних видів спорту і хореографії свідчить про те, що головним прийомом відпрацювання синхронності виконання вправи є багаторазове її повторення; при цьому 58,6% респондентів застосовують методику підготовки, прийняту для старших учнів; 33,4% – музичний супровід з чітким ритмом, користуються додатковим підрахунком; проте 8% не рекомендують формувати синхронність у цьому віці. Результати педагогічних спостережень повністю узгоджуються з результатами опитування. Для оцінювання синхронного виконання вправи була запрошена група експертів і розроблені тестові завдання. Участь в експерименті брали: команди з групових вправ художньої гімнастики і естетичної групової гімнастики і два танцювальних колективи – народного і сучасного танцю. В процесі розробки програми формування синхронності виконання вправ були визначені засоби та методичні прийоми, визначені показники, які формують поняття «синхронність», розроблені завдання для оцінювання її рівня, а також спроектований процес формування синхронності. Аналіз отриманих даних свідчить, що використання розробленої методики формування синхронності виконання вправ у художній та естетичній гімнастиці, а також у танцювальних колективах призвело до поліпшення виконання тестових завдань, які оцінювались експертами. Висновки. Аналіз літератури, опитування і педагогічні спостереження свідчать про значення синхронності для становлення виконавської майстерності у техніко-естетичних видах спорту і хореографії, що викликало потребу розроблення програми формування синхронності на початкових етапах підготовки для спортсменів. Були виділені показники, які впливають на формування синхронності, розроблені тестові завдання для їх визначення, а також розроблені засоби та методичні прийоми для програми формування синхронності на початкових етапах підготовки. Впровадження розробленої програми у навчально-тренувальний процес спортсменів і танцюристів дало змогу поліпшити синхронність виконання тестових завдань від 5,2% до 6,7%.

КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ АДАПТИВНИХ МЕХАНІЗМІВ І УПРАВЛІННЯ НАВАНТАЖЕННЯМИ В ВЕСЛУВАННІ: ВІД БІОРЕГЕНЕРАЦІЇ ДО ОПТИМІЗАЦІЇ АЕРОБНИХ ТА АНАЕРОБНИХ ПРОЦЕСІВ

Денис Григорович Тищенко — 2024-03-25

Сучасний висококонкурентний світ спорту вимагає від спортсменів постійного покращення фізичних і технічних навичок. Розуміння та оптимізація адаптивних механізмів і ефективне управління тренувальними навантаженнями можуть забезпечити значні переваги в підготовці веслярів. Інтенсивний тренувальний процес ставить перед спортсменами завдання не тільки покращення фізичної підготовки, але й забезпечення швидкого та ефективного відновлення. Розуміння процесів біорегенерації, таких як протеоліз, синтез білка, антиоксидантний захист, та ангіогенез, має вирішальне значення для розробки науково обґрунтованих відновлювальних програм. Мета дослідження – здійснити аналіз комплексу адаптивних механізмів та стратегій управління навантаженнями, що оптимізують відновлювальні процеси та покращують аеробні й анаеробні показники в веслуванні. Методи дослідження: теоретичний аналіз, синтез та узагальнення; теоретичне моделювання; дискусія та критичний аналіз; компаративний аналіз; теоретична рефлексія. Результати дослідження. Дослідження має на меті інтегрувати глибоке розуміння фізіологічних основ витривалості та сили, розробку індивідуалізованих тренувальних програм, що сприяють максимальному розвитку спортивного потенціалу, а також вивчення ефективних методів регенерації для прискорення процесу відновлення та зниження ризику травматизму. Проходження змагальної дистанції відбувається співвідношенням аеробної та анаеробної роботи складає в академічному веслуванні – 70 % на 30 %. Так, науково обґрунтоване застосування індивідуалізованих підходів до регулювання інтенсивності та обсягу тренувальних навантажень є фундаментальним для досягнення максимального спортивного результату, що зумовлено як потребою у стимуляції адекватних адаптивних змін у організмі спортсмена, а й необхідністю забезпечення його довгострокового здоров’я у межах спортивної кар’єри. Висновки. У контексті обсягу тренувальних навантажень, стратегічний їх розподіл і варіація сприяють запобіганню розвитку синдрому перетренованості, зумовленого недостатнім часом для відновлення та адаптації. Адекватне управління яким, ґрунтуючись на принципах періодизації й індивідуальних фізіологічних показниках, призведе до оптимізації відновлювальних процесів, збільшення загальної працездатності спортсменок. Індивідуалізація тренувальних і відновлювальних програм, заснована на розумінні адаптивних механізмів та управління навантаженнями, дозволяє значно покращити спортивні показники, оптимізувати аеробну та анаеробну роботу, забезпечуючи високий рівень конкурентоспроможності.

ПРОФІЛАКТИКА ПОРУШЕНЬ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ СПОРТСМЕНІВ 12–14 РОКІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ СПОРТИВНИМИ БАЛЬНИМИ ТАНЦЯМИ

Ганна Віталіївна Тітова — 2024-03-25

Вступ. У статті розглядається питання використання спеціальних вправ для профілактики і корекції опорно-рухового апарату (ОРА) спортсменів, які займаються спортивними бальними танцями. Асиметричне виконання вправ змагальної композиції і поза танцюристів може призводити до порушень постави та дисбалансу у розвитку провідних фізичних якостей. Мета полягала в визначенні ефективності використання комплексу вправ реабілітаційно-відновлювальної підготовки для профілактики порушень ОРА спортсменів 12–14 років, які займаються спортивними бальними танцями. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення наукової та методичної літератури та інтернет-ресурсів, педагогічне спостереження і опитування, методики отримання емпіричних даних (тестування фізичної підготовленості), педагогічний експеримент, методи математичної статистики. У результаті проведення досліджень було з’ясовано, що переважна більшість тренерів (73,3%) не використовують вправи реабілітаційно-відновлювальної підготовки через брак часу або недостатні знання у цій галузі. Для оцінювання рівня фізичного розвитку спортсменів-танцюристів було використано комплекс тестів, який дозволив визначити статичну і динамічну силу м’язів черевного пресу і спини, рухливість хребта під час згинання і розгинання тулуба, рухливість кульшових суглобів, а також швидкісно-силові показники м’язів ніг. У результаті педагогічного експерименту, в ході якого було впроваджено комплекс реабілітаційно-відновлювальних вправ, який включав вправи пілатесу, гімнастики йогів, коригувальних і вправ для загального розвитку, які проводились у заключній частині навчально-тренувального заняття. Результати педагогічного експерименту підтвердили ефективність використання комплексу реабілітаційно-відновлювального спрямування для усунення чинників ризику порушень постави, травм ОРА, а також зниження показників рухової функціональної асиметрії та незбалансованого розвитку фізичних якостей.

ПРОГРАМА КОРЕКЦІЇ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ СПОРТСМЕНОК, ЩО ЗАЙМАЮТЬСЯ СПОРТИВНОЮ АЕРОБІКОЮ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗАСОБІВ ПІЛАТЕСУ

Валентина Георгіївна Тодорова — 2024-03-25

Вступ. Травми опорно-рухового апарату (ОРА), характерні для професійних занять спортивною аеробікою, пов’язані з порушенням суглобів або зв’язок, що викликані їх функцією у виконанні основних спортивних рухів: стрибків, поворотів, приземлень, хореографічних елементів. Саме тому профілактика і корекція порушень ОРА у спортсменів, які займаються спортивною аеробікою, має бути спрямована на поліпшення живлення м’язів, зв’язок і суглобів, укріплення та збалансованого розвитку м’язово-суглобового апарату, створення міцного м’язового корсету. Мета – визначити ефективність програми з використанням засобів пілатесу для спортсменів, які займаються спортивною аеробікою на етапі спеціалізованої базової підготовки. Методи: теоретичний аналіз і узагальнення, педагогічне спостереження, соціологічні методи, методики отримання емпіричних даних (антропометричні методи, методи визначення стану постави, тестування фізичної підготовленості), педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Результати. Порівняльний аналіз результатів опитування, показників антропометричних вимірів, фізичної підготовленості спортсменок 12–14 років ЕГ і КГ свідчить про значну перевагу занять за розробленою програмою корекції ОРА після фізичного навантаження спортсменок, які займаються спортивною аеробікою на етапі спеціалізованої базової підготовки з використанням засобів пілатеса.

СУЧАСНИЙ СТАН МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКОЇ СПОРТИВНОЇ ШКОЛИ ІМЕНІ АНАТОЛІЯ ДІДУХА (М. ЛЬВІВ)

Христина Робертівна Хіменес — 2024-03-25

Досвід з пошуку нових напрямів модернізації матеріально-технічного забезпечення може бути застосований дитячими спортивними організаціями різних форми власності. Це може бути вагомою ланкою подальшого ефективного розвитку сфери фізичної культури та спорту. Мета: охарактеризувати сучасне матеріально-технічне забезпечення комунального закладу дитячо-юнацької спортивної школи імені Анатолія Дідуха (м. Львів). Методи: теоретичний аналіз та узагальнення, аналізування документальних матеріалів, порівняння, методи математичної статистики. Результати. Державні спортивні установи, на балансі яких є спортивні споруди можуть отримувати пільги на використання комунальних послуг від місцевих державних адміністрацій. Останні також надають фінансові ресурси для функціонування цих споруд. Виявлено зростання бюджету ДЮСШ в поточному десятилітті згідно фактичних даних, водночас економічна криза та інфляція зрівняли закупівельну спроможність в країні загалом та зокрема для досліджуваної ДЮСШ. Сьогодні потреби щодо фінансування залишаються значними. На веслувальній базі вдалося здійснити: ремонт споруд (тренерських, роздягалень, приміщення для зберігання та ремонту інвентарю) та створення просторів; ремонт санвузлів, відновлення водопостачання та водовідведення; проведення опалення у приміщеннях бази;облаштування паркінгу під авто та автобус; освітлення території веслувальної бази; реконструкція спортзалу (у процесі); умовний поділ простору на зони: тренувальна, відпочинку (шатро, гамаки тощо), розваг (настільний теніс, бадмінтон, sup-бординг). Висновки. Витрати на матеріально-технічне забезпечення зокрема на інвентар та обладнання упродовж поточного десятиліття були в діапазоні від 0 (у 2022р.) до 5,92% (у 2020 р.), тоді як витрати на матеріали та інструменти для реконструкції та ремонту веслувальної бази, котра знаходиться на балансі школи були в межах 1,72% (2020 р.) до 4,32% (у 2023 р.). Усі інші ресурси ДЮСШ ім. Анатолія Дідуха спрямовувала на оплату праці та інші статті видатків.

СИСТЕМА ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ КУРСАНТІВ В ДЕРЖАВНІЙ ПРИКОРДОННІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ

Віктор Олександрович Шинкарук — 2024-03-25

У статті розглянуто систему фізичної підготовки курсантів у Державній прикордонній службі України. Основна увага приділена актуальним аспектам організації та проведення фізичної підготовки в контексті сучасних потреб та вимог оперативного середовища. Завдання дослідження включає оцінку ефективності поточної системи, а також аналіз принципів та методів, які використовуються в процесі фізичної підготовки військових кадрів у різних країнах. У рамках дослідження використовувалися різноманітні методи, включаючи анкетування курсантів та викладачів, порівняльний аналіз програм фізичної підготовки, спостереження за навчальним процесом, вивчення науково-методичної літератури та спеціалізовані фізичні тестування. Ці методи дозволили отримати різноманітні дані, що відображають якість та ефективність системи фізичної підготовки. Результати дослідження можуть стати основою для подальшого вдосконалення системи фізичної підготовки курсантів Державної прикордонної служби. Вони можуть також послужити основою для розробки нових методик та програм, які враховуватимуть специфіку службових обов’язків прикордонників та відповідатимуть вимогам сучасного світового стандарту професійної підготовки. Особлива увага приділена вимогам до фізичної підготовки, які встановлені для курсантів прикордонної служби з урахуванням їхніх службових функцій та вимог безпеки. Аналізуються основні компоненти програми фізичної підготовки, включаючи аеробну та анаеробну витривалість, силу, швидкість та координацію рухів. Детально розглядаються існуючі методики оцінки фізичної підготовленості та їхня доцільність для використання в умовах військового навчального закладу. Висвітлено питання організації тренувальних занять та взаємодії із спортивними тренерами та фахівцями з фізичної підготовки. Аналізуються також можливості використання сучасних технологій у процесі підготовки, таких як віртуальна реальність та спеціальні програми тренувань, що можуть підвищити ефективність фізичного тренування та забезпечити максимальний розвиток фізичних якостей курсантів. Загальний висновок полягає в тому, що покращення системи фізичної підготовки курсантів прикордонної служби є важливою складовою процесу їхньої професійної підготовки та забезпечення оптимального рівня фізичної готовності для виконання службових обов’язків.

«SOFT SKILLS» У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Наталя Федорівна Щекотиліна — 2024-03-25

«М’які навички» відіграють ключову роль у студентському житті та в подальшій кар’єрі. Студенти, які мають навички вирішення проблем, можуть більш ефективно справлятися з труднощами у навчанні та повсякденному житті. Це також може бути корисним при розробці креативних підходів до вирішення завдань. «М’які навички» також відіграють важливу роль в особистому розвитку студентів. Емпатія та розуміння інших можуть покращити якість взаємовідносин з оточуючими, а лідерські навички можуть допомогти студентам стати більш впевненими та цілеспрямованими особистостями. Майбутнім вчителям фізкультури також важливі «м’які навички», які допоможуть їм ефективно взаємодіяти з учнями, колегами та батьками. Вчителям фізкультури слід ефективно спілкуватися з учнями, пояснювати правила ігор та вправ, а також підтримувати відкритий діалог з батьками. Вчителям фізкультури потрібно особливе вміння мотивувати учнів до активного способу життя та фізичної активності. Це важливе вміння, яке може сприяти покращенню фізичного здоров’я, розвитку спортивних навичок та створення позитивної атмосфери на уроках. Вчителі фізкультури часто відіграють роль лідера, особливо під час занять на свіжому повітрі або в рамках командних ігор. Хороший лідер створює позитивну обстановку та мотивує учнів. Здатність адаптуватися до різних рівнів фізичної підготовки учнів та створювати уроки, які підходять для широкого діапазону здібностей. Розуміння індивідуальних потреб та особливостей кожного учня. Емпатія також важлива при врахуванні фізичних обмежень та піклування про благополуччя учнів. Організаційні навички мають важливе значення для вчителя фізкультури, оскільки вони допомагають ефективно планувати, керувати часом та створювати структуровані заняття. Здатність вчителя фізкультури працювати в команді сприяє створенню позитивного та підтримуючого середовища на уроках фізкультури, а також у суспільстві школи загалом. Терпіння та толерантність допомагають вчителю фізкультури враховувати індивідуальні особливості учнів, такі як фізичні здібності, рівень підготовки, інтереси та потреби. Ці «м’які навички» допоможуть майбутнім вчителям фізкультури ефективно реалізовувати освітні та виховні цілі, а також підтримувати позитивне ставлення до фізичної активності у своїх учнів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАНЯТЬ З ЖІНКАМИ 45-50 РОКІВ НА ОСНОВІ СИСТЕМИ ЙОГИ І ПІЛАТЕСУ

Вікторія Юріївна Богуславська — 2024-03-25

Сучасна фітнес індустрія пропонує безліч фізкультурно-оздоровчих систем. Проте методика занять фізичними вправами з жінками 45-50 років потребує особливого підходу, оскільки для жінок даного віку характерно зниження показників фізичних якостей, наявність соматичних захворювань та функціональних розладів систем організму. Мета дослідження: обґрунтувати ефективність фізкультурно-оздоровчих занять з жінками 45-50 років на основі системи йоги і пілатесу на функціональний стан їх кардіореспіраторної системи. Методи дослідження. В роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури, педагогічний експеримент, медико-біологічні методи, методи математичної статистики. Результати роботи. Обґрунтовано особливості експериментальної методики фізкультурно-оздоровчих занять, що передбачають комплексне застосування засобів, методів та методичних принципів пілатесу та йоги, підібраних в оптимальному співвідношенні; показано пов'язаний вплив фізичних, дихальних вправ, ментальних технік та звукового супроводу та використання індивідуальних комплексів профілактичних вправ, спрямованих на попередження загострень хронічних захворювань та функціональних розладів систем організму 45-50 років. Висновки. Застосування комплексної методики йоги і пілатесу є ефективною для поліпшення функціонального стану серцево-судинної та дихальної системи жінок 45-50 років та може безпечно використовуватися у фізкультурно-оздоровчій діяльності.