Olympicus

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ АДАПТИВНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ

Сергій Миколайович Афанасьєв — 2024-12-02

Актуальність проблеми. Процес адаптивного фізичного виховання школярів із порушенням зору здійснює спеціальні завдання, які мають корекційну, компенсаторну, профілактичну та лікувально-відновну спрямованості. Адаптивне фізичне виховання школярів реалізується з урахуванням індивідуального підходу до регулювання фізичного навантаження та підготовленості, а також до їхніх сенсорних можливостей. Метою наукового дослідження було проаналізувати особливості організації процесу адаптивного фізичного виховання зі школярами із порушенням зору. Результати. Науковці відмічають, що основною формою роботи під час уроків фізичної культури для школярів із порушенням зору є гра. Науково обґрунтовано, що гра повинна відповідати віку школярів, їхньому фізичному розвитку та навичкам, якими вони володіють. Висновки. Фізичне виховання дітей з порушеннями зору є важливою складовою виховання, оскільки воно спрямоване на всебічний розвиток дітей, підготовку їх до життя та праці, формування рухових умінь та навичок, досягнення високого рівня фізичної підготовленості, підвищення працездатності. Під впливом спрямованого фізичного виховання та застосування системи рухомих ігор відбувається перебудова в руховому аналізаторі, покращується м'язова працездатність.

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ СЕРЕД ШКОЛЯРІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Ігор Володимирович Бакіко — 2024-12-02

Актуальність проблеми. В умовах сьогодення постають проблеми зниження рухової активності підлітків, рівня фізичної підготовленості, надмірного захоплення ґаджетами та спілкуванням у соціальних мережах, відсутності зацікавлення до занять фізичною культурою і спортом. У зв’язку з цим пропагування здорового способу життя, формування мотивації до виконання фізичних вправ, залучення до спортивного тренування є актуальними серед учнів закладів загальної середньої освіти. Мета та завдання дослідження – вивчити вмотивованість школярів до відвідування уроків фізичної культури та спортивних секцій. Методи дослідження: аналіз літературних джерел та мережі Інтернет, опитування, узагальнення, систематизація, методи математичної статистики. Результати дослідження. Основними мотивами школярів контрольної та експериментальної груп (КГ та ЕГ) виявились наступні: для зміцнення здоров’я (КГ – 56,6%, ЕГ – 82,1%), бажання стати сильним (КГ – 40,0%, ЕГ – 50,0%), спілкування з друзями (КГ – 33,3%, ЕГ – 53,5%) і бажання стати «чемпіоном» (КГ – 26,6%, ЕГ – 35,7%). Найнижчу позицію займають мотиви – відпочити від розумової праці та оволодіти різними фізичними вправами.

УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СТРІЛЬЦІВ З ГВИНТІВКИ НА ЕТАПІ ПОПЕРЕДНЬОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Вікторія Юріївна Богуславська — 2024-12-02

Теоретична підготовка на етапі попередньої базової підготовки стрільців є важливою складовою розвитку спортсменів. Вона спрямована на надання необхідних знань, які створюють основу для подальшого вдосконалення технічних і тактичних навичок. На цьому етапі стрільці вивчають основи теорії стрільби, правила техніки безпеки, базові принципи анатомії та фізіології, що допомагають зрозуміти, як функціонує тіло під час виконання стрілецьких вправ. Мета дослідження – удосконалення рівня теоретичної підготовленості стрільців з гвинтівки на етапі попередньої базової підготовки шляхом застосування інтерактивних засобів теоретичної підготовки. В роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури; методи емпіричного рівня дослідження та методи математичної статистики. Результати роботи. На формувальному етапі дослідження в експериментальній групі результат за розділом «Історія стрільби з гвинтівки» був на 0,83 бали (р<0,05) більшим порівняно з контрольною групою, за розділом «Правила безпеки та етика стрільби» – на 0,72 бала (р<0,05), за розділом «Технічні аспекти стрільби з гвинтівки» – на 1,29 бала (р<0,05), за розділом «Фізична підготовка та тренування» – на 1,03 бала (р<0,05), за розділом «Змагальна діяльність у стрільбі з гвинтівки» – на 1,10 бала (р<0,05), за розділом «Гігієна та режим стрільця» – на 0,78 бала (р<0,05), за розділом «Матеріально-технічне забезпечення» – на 0,76 бала (р<0,05). Висновки. Результати педагогічного експерименту демонструють суттєві переваги використання інтерактивних засобів в теоретичній підготовці стрільців у порівнянні з традиційними методами навчання.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗКУЛЬТУРНО- ОЗДОРОВЧОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ В ПРОЦЕСІ АДАПТИВНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Божена Олегівна Буховець — 2024-12-02

Актуальність проблеми. У науковій спільноті констатується тенденція до погіршення стану фізичної підготовленості школярів із порушенням зору. Можливо припустити, що обумовлено використанням в адаптивному фізичному вихованні традиційних методів, які базуються на використанні застарілих підходів. Мета роботи – теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально підтвердити ефективність впровадження концепції застосування фізкультурно-оздоровчої технології для школярів із порушенням зору в процесі адаптивного фізичного виховання. Результати. Базис представленої концепції застосування фізкультурно-оздоровчої технології для школярів із порушенням зору в процесі адаптивного фізичного виховання становить взаємозв’язок підходів. Для реалізації теоретичних концептуальних положень виникла необхідність розробки програми корекції моторних порушень школярів із депривацією зору у процесі адаптивного фізичного виховання, що реалізовувалась з урахуванням віку та спеціальної медичної групи досліджуваних. Характеристика суб’єктивних і об’єктивних передумов, відокремлення специфічних особливостей їх формування і змісту під час реалізації констатувального експерименту також стало підґрунтям для визначення основних положень представленої програми. Статистична перевірка даних виявила значущу позитивну динаміку зростання антропометричних параметрів довжини тіла, ОГК на вдиху та екскурсії грудної клітини серед загальної вибірки учасників експерименту. Представлення змін у фізичній підготовленості досліджуваних наочно демонструє зменшення частки дітей, які на низькому рівні виконували тест на швидкість та спритність з 50% до 20%. Відмічається тенденція до підвищення відсотку досліджуваних, які за виконання човникового бігу отримували достатні оцінки (з 20% до 40%). Висновки. Отримані дані в ході дослідження підтверджують ефективність розробки концепції застосування фізкультурно-оздоровчої технології для школярів із порушенням зору в процесі адаптивного фізичного виховання. Доведено шляхом статистичного порівняння результатів діагностики до та після експерименту, що у досліджуваних значущими є зміни у фізичному розвитку та фізичній підготовленості.

ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ДІТЕЙ 5–6 РОКІВ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ПОСТАВИ

Анастасія Андріївна Гребеніна — 2024-12-02

Актуальність проблеми. Фундаментальні зміни, що відбуваються в сучасному культурно-освітньому просторі, суспільні запити і потреби утверджують думку про пріоритет дитинства як найвідповідальнішого періоду становлення особистості. Проблема дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку (ЗПР) гостро постала перед психолого-педагогічною наукою вже давно. Саме в дошкільному віці відбувається становлення особистості дитини, формування її фізичної та духовної культури – основи гармонійного розвитку як краси людської душі та здорового тіла. Мета дослідження – визначити особливості фізичної підготовленості дітей 5–6 років з ЗПР. Методи дослідження: аналіз й узагальнення фахової наукової літератури, педагогічне спостереження, фотознімання постави, педагогічне тестування фізичної підготовленості, методи математичної статистики. Дослідження проводилося на базі закладу дошкільної освіти (ясла–садок) м. Бровари «Золота рибка». У дослідженні взяли участь 15 дітей (віком 5–6 років, з них 7 дівчат та 8 хлопчиків). Встановлено, що середньогрупове значення при виконанні тестової вправи на статичну рівновагу тіла з заплющеними очима складало 2,7 с, і воно було всередині інтервалу між екстремумами 2,1 с та 3,5 с. З розплющеними очима арифметичний центр відзначався у точці 7,31 с, а загалом індивідуальні дані охоплювалися значеннями від 7 с до 7,5 с. Якщо ці дані порівняти з віковими нормами за тестом, можна стверджувати, що жодний з досліджуваних не досягає очікуваних з позицій норми значень, які для дітей 6 років складають 4 с – із заплющеними та 9 с – з відкритими очима. Дослідження також дозволило визначити, що за виконанням вправи на гнучкість діти загалом мали середній рівень гнучкості, про що свідчать границі розподілу (від 3 до 5 см) та середнє значення у групі ( =4,07). Розгляд цих показників окремо у хлопчиків та дівчаток дає змогу встановити, що середні значення показників рівноваги тіла у хлопців були нижчими (на 19,4% із закритими та на 2,83% з відкритими очима), ніж у дівчат. Так саме й за показником гнучкості дівчата мали перевагу, оскільки були здатні на більш глибокий (на 10,2%) прогин хребта. Аналіз результатів педагогічного тестування рівня фізичної підготовленості дітей 5–6 років із ЗПР показав, що розвиток координаційних здібностей та гнучкості хребта в них не досягає норм для свого віку. Такий висновок однаково притаманний як хлопчакам, так і дівчатам цієї категорії, хоча дівчата виявилися набагато більше здатними утримувати рівновагу тіла, ніж хлопці.

ВИВЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ ЧОЛОВІКІВ ПЕРШОГО ПЕРІОДУ ЗРІЛОГО ВІКУ ДО ЗАНЯТЬ ОЗДОРОВЧИМ ФІТНЕСОМ

Ігор Михайлович Григус — 2024-12-02

Актуальність проблеми. Соціально-економічні трансформації в суспільстві на хронологічному зрізі останнього двадцятиріччя змінили бачення місця та ролі людини в структурі останнього, її мотиви й ціннісні орієнтації в системі соціальних зв’язків. Відтак на тлі виразної обмеженості значного сегмента суспільства в рухах через техногенні умови свого існування набула особливої гостроти, до вимірів тригера, неусвідомлення цінності здоров’я та доцільності дотримання здорового способу життя. Мета дослідження – визначити особливості мотивації чоловіків 26–31 років до занять оздоровчим фітнесом. Методи дослідження: аналіз й узагальнення фахової наукової літератури, соціологічні методи, методи математичної статистики. Результати дослідження. Учасники дослідження у віці 26–28 років демонстрували більш стабільну і високу мотивацію до фітнесу, менше відчували перешкод та негативних емоцій під час тренувань порівняно з чоловіками у віці 29–31 років, які частіше відчували втому, потребували зусиль для тренувань і шукали компанію для підтримки своєї мотивації. Такий висновок підтверджується також шляхом зіставлення загального показника фітнес-мотивації, який у всіх досліджуваних 26–28 років відповідав середньому рівню, в той час як всі особи у віці 29–31 року мали занижений рівень мотивації до занять оздоровчим фітнесом. У структурі мотивів чоловіків 26–28 років домінували досягнення особистих результатів та самовдосконалення, тоді як старші більше акцентували увагу на здоров'ї, поліпшенні самопочуття та професійній діяльності. Виходячи з таких даних для підтримки мотивації у чоловіків 26–28 років варто розробляти тренувальні програми, які включають елементи змагання та індивідуальних досягнень. Для чоловіків 29–31 років краще включати соціальні аспекти у тренування, такі як групові заняття, а також зважати на їхні потреби у підтриманні здоров'я та зниженні стресу. Крім того, врахування індивідуальних мотивів та самооцінки учасників при розробці фітнес-програм може сприяти досягненню кращих результатів та підвищенню задоволеності від занять. Аналіз фітнес-самооцінки, мотивації та структури мотивації чоловіків 26–31 років вказує на необхідність диференційованого підходу до тренувальних програм, що враховує вікові особливості та мотиваційні чинники для забезпечення ефективних та задовільних занять оздоровчим фітнесом.

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ПОБУДОВИ КОРЕКЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ЖІНОК ЗРІЛОГО ВІКУ З УРАХУВАННЯМ БІОМЕХАНІКИ ПОСТАВИ В ПРОЦЕСІ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Дмитро Юрійович Демьохін — 2024-12-02

Актуальність проблеми. Сублімація передових ідей науки у сфері фізкультурно-спортивної реабілітації в стратегію оздоровлення жінок зрілого віку передбачає створення й упровадження ефективних інноваційних технологій. Здебільшого наукові пошуки у царині проблематики корекції порушень біомеханіки постави зосереджені на дослідженні питань ефективності оздоровчих технологій із жінками першого періоду зрілого віку. Мета дослідження – обґрунтування диференційованого підходу до побудови корекційної технології для жінок другого періоду зрілого віку з порушенням біомеханіки постави у фізкультурно-спортивної реабілітації. Методи дослідження: аналіз літературних джерел, педагогічний експеримент, скринінг стану біогеометричного профілю постави, методи математичної статистики. Результати дослідження. Серед завдань диференційованого підходу були визначені: проведення скринінгу показників біомеханіки постави та визначення рівня фізичної підготовленості жінок другого періоду зрілого віку, з’ясування наявності хронічних захворювань та протипоказань для корекційно-профілактичних занять, особливостей режиму дня та мотивів корекційно-профілактичних занять; розробка індивідуальних SMART–цілей з урахуванням показників біогеометричного профілю постави жінок; визначення у відповідності до особливостей біомеханіки постави та визначення рівня фізичної підготовленості жінок другого періоду зрілого віку добору засобів оздоровчого фітнесу, що в найбільшій мірі будуть сприяти корекції порушень біомеханіки постави та підвищенню рівня фізичної підготовленості; поетапне планування корекційно-профілактичних заходів для жінок другого періоду зрілого віку в процесі фізкультурно-спортивної реабілітації; оптимізація методичного забезпечення корекційно-профілактичних занять; запобігання виникненню фіксованих порушень опорно-рухового апарату жінок другого періоду зрілого віку. Розроблена технологія включає три блоки цільової спрямованості: діагностично-проєктний, основний, контрольно-коректувальний. Структурними елементами запропонованої технології є підготовчий, корекційно-профілактичний та підтримуючий етапи. Побудова SMART–цілі за МКФ дозволила підібрати для авторської технології засоби та методи оздоровчого фітнесу: комплекс вправ з «стретчингу», з «партерної гімнастики», з міофасциального релізу з «масажним м'ячиком», з «еластичною стрічкою», із використанням тренажерного обладнання, із використанням системи йоги та критеріїв ефективності, що відрізняє її від загальноприйнятих програм та технологій.

ДОСЛІДЖЕННЯ КАРДІО-РЕСПІРАТОРНОЇ СИСТЕМИ, РІВНЯ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я ТА ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ І ХРОНІЧНИМИ БОЛЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

Юлія Сергіївна Калмикова — 2024-12-02

Актуальність проблеми. Головними передумовами розвитку різних сторін людської життєдіяльності є здоров’я та здоровий спосіб життя. Тому, проблема зміцнення, збереження й покращення здоров’я стає все більш актуальною, у зв’язку зі зниженням показників соматичного здоров’я населення, збільшенням кількості патологічних і спадкових захворювань. На стан здоров’я осіб молодого віку впливає надзвичайно велика кількість негативних факторів, як гіподинамія, нервово-емоційна та розумова напруженість навчальної діяльності, непропорційне співвідношенням праці і відпочинку, не збалансоване харчування, вплив шкідливих звичок, несприятливий стан навколишнього середовища. Тому, оцінка фізичного здоров’я, фізичної підготовленості а також дослідження кардіо-респіраторної системи осіб молодого віку з метаболічним синдром і хронічними болями опорно-рухового апарату в наш час дуже актуальна. Метою дослідження є оцінка кардіо-респіраторної системи, рівня соматичного здоров’я та фізичної підготовленості жінок молодого віку з метаболічним синдромом і хронічними болями опорно-рухового апарату. Для вирішення поставленої мети дослідження нами застосовувались теоретичні методи (аналіз наукової й методичної літератури, теоретичний аналіз та узагальнення, системний аналіз), педагогічне дослідження (тестування показників фізичної підготовленості, оцінка рівня фізичного стану за методикою прогнозування О.А. Пирогової та рівня фізичного (соматичного) здоров’я за Г.Л. Апанасенком), математичне статистичне оброблення даних. Результати. У значної кількості досліджуваних жінок відмічена артеріальна гіпертензія першого ступеня. Частота серцевих скорочень була в межах 88,5±13,07 за 1 хв, що свідчило про суттєве перевищення фізіологічних значень у досліджуваних жінок. Оцінка рівня фізичного стану за методикою прогнозування О.А. Пирогової показала, що більшість жінок відповідали низькому рівню фізичного стану. Переважна більшість жінок мала індивідуальний результат, який відповідав нижче середньому рівню фізичного стану, також в ході дослідження не було виявлено осіб з високим і вище середніми рівнями фізичного стану. Оцінка показників фізичного здоров’я за методикою Г.Л. Апанасенка дозволила встановити, що переважна більшість жінок мала індивідуальний результат, який відповідав низькому та нижче середнього рівням. Не було виявлено також осіб з високим рівнем фізичного здоров’я, що зумовлює необхідність розробки заходів, спрямованих на відновлення рівня здоров’я досліджуваного контингенту. Висновки. Отримані дані свідчать про наявні проблеми за показниками, які характеризують діяльність кардіо-респіраторної системи. За показником Індекс Робінсона, що характеризує систолічну роботу серця, середні значення не відповідають, низькому рівню. Це стосується виявлених показників силового індексу та часу відновлення ЧСС після стандартного навантаження. Тільки за показниками життєвого індексу середні значення знаходяться у межах середнього рівня. Середні показники ІМТ свідчать про суттєве перевищення належної маси тіла.

КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦЯ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ ДО ТВОРЕННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

Євген Павлович Козак — 2024-12-02

Визначено особливості цілеспрямованої та системної підготовки майбутніх викладачів фізичного виховання і спорту до формування позиції суб’єкта творення освітнього середовища з високим адаптивним потенціалом на основі особистісних цінностей, пріоритетів розвитку. В дослідженнях на добровільній основі взяли участь 97 студентів ІІ курсу факультетів фізичної культури і спорту педагогічних університетів Кам’янець-Подільська і Одеси. Контрольна група (КГ) включала 51, експериментальна (ЕГ) – 46 студентів. У дослідженні використовувались методи теоретичного дослідження, а також діагностичні групи методів: статистичні, психодіагностичні і експертні. Відбувалося оцінювання результативності навчання, працездатності студентів, динаміки змін фізичних станів, сформованості освітнього середовища за визначеними показниками якості. Експериментальне навчання відбувалося в рамках змішаного навчання (інтеграції очного та дистанційного), а далі – дистанційного в умовах воєнного стану. Визначений комплекс параметрів та методів діагностики сформованості освітнього середовища за критеріями: особистісної самореалізації, емоційного комфорту, а відтак і психофізичного здоров’я, а також готовності студентів до його творення (під час навчання в університеті та у майбутній професії). В результаті дослідження експериментально апробовано теоретичні положення, відповідно до яких посилення суб’єктної позиції студентів щодо формування особистісно зорієнтованого освітнього простору з високим адаптивним потенціалом передбачає: посилення особистісно орієнтованих технологій організації навчання студентів, формування індивідуальної освітньої траєкторії їх професійного розвитку; збільшення питомої ваги інтерактивних методів навчання, аналітико-рефлексивних форм діяльності; орієнтація на здоров’ язберігаючі освітні технології. Результати фінальної діагностики засвідчили ріст за всіма параметрами сформованості освітнього середовища. Закономірно, що найвищий приріст (19,6%) стосується найбільш мобільного показника – конструктивності взаємовідносин суб’єктів навчальної діяльності. Обґрунтовано можливість підготовки викладача фізичного виховання і спорту до творення психологічно сприятливого середовища, яке сприяє: а) переходу на систему компетентнісної професійної освіти, спроможності адаптуватися до різних форматів навчання; б) володінню інноваційними технологіями, забезпеченню конкурентоздатності у майбутній професії; в) безконфліктній інтеграції освітнього, професійного середовища у власний життєвий простір.

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ ФУТБОЛІСТІВ-ПОЧАТКІВЦІВ З УРАХУВАННЯМ РАННЬОГО ДОСВІДУ ЗАНЯТЬ СПОРТОМ (НА ПРИКЛАДІ ШВИДКІСНИХ ЯКОСТЕЙ)

Руслан Сергійович Кос — 2024-12-02

У статті досліджено рівень прояву швидкісних якостей серед футболістів-початківців віком від 5 до 10 років з урахуванням їх попередньо набутого досвіду занять спортом. Основу дослідження складає порівняльна характеристика між контрольною групою (футболісти, які розпочали займатись футболом у віці до 6 років у дошкільних футбольних клубах), основною групою №1 (футболісти, які почали займатись футболом у віці після 6 років у ДЮСШ) та основною групою №2 (діти без досвіду занять футболом). Для визначення рівня розвитку швидкісних якостей у трьох групах спортсменів було проведено педагогічне тестування з використанням наступних тестів: біг 15 м, біг 15 м з ходу, біг 30 м, біг 50 м. Результати дослідження свідчать про позитивний вплив раннього початку занять спортом (попередньо здобутого досвіду занять) на рівень прояву швидкісних здібностей. Результати проходження дистанції свідчать про однорідність показників контрольної групи, які в свою чергу є вищими за показники основних груп 1 та 2, що свідчить про підготовленість спортсменів, та достатній розвиток швидкісних якостей для даного віку. Це в свою чергу свідчить про відмінності у рівні підготовленості дітей, які рано почали займатись спортом та тими, хто почав займатись спортом у віці 6–7 років.

ЗМІСТ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО ОБГОВОРЕННЯ АНТИДОПІНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СПОРТІ

Юлія Миколаївна Лазурко — 2024-12-02

Проведення просвітницьких антидопінгових заходів стає все більш важливим та актуальним завданням в межах боротьби із застосуванням допінгу. Водночас узагальнення стану наукового обговорення антидопінгової діяльності у спорті потребує свого висвітлення. Мета: з’ясувати зміст наукового обговорення проблем боротьби з допінгом у спорті. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних наукової та методичної літератури, абстрагування, історичний метод, порівняння. Взято актуальну науково-методичну інформацію з проблематики змістового наповнення антидопінгової діяльності та вирішення науково-практичних завдань за проблематикою виявлення та профілактики вживання допінгів серед спортсменів. Серед українських дослідників досить невелика частина приділяла увагу питанням антидопінгової діяльності. Серед робіт закордонних фахівців увага до питань антидопінгової діяльності закономірно є вищою. Ключовим чинником цього варто вважати довший час акцентованої й організованої роботи в цьому напрямку. Незважаючи на наявність невеликої кількості антидопінгових програм, загальна політика протидії застосуванню допінгу в Україні є лише частково сформованою. Виникають питання до змісту програм та заходів з антидопінгової діяльності серед учасників спортивної діяльності, до визначення їхньої ефективності, обґрунтування напрямків покращення, контролю та покращення запобігання використанню допінгу. З’ясування ступеня наукового обговорення проблем боротьби з допінгом у спорті вказує на ключові питання в працях українських фахівців, пов’язаних з загальним трактуванням антидопінгової діяльності, розкриттям загальних правил та алгоритмів протидії вживанню допінгу тощо. Закордонні фахівців акцентують увагу на модернізації процедур виявлення заборонених речовин, біохімічному та фізіологічному обґрунтуванню заборони. Очевидною є актуальність проведення ряду досліджень з попередження вживання, реалізації роз’яснювальної та профілактичної роботи стосовно вживання допінгу та інших порушень серед учасників спортивної діяльності. Незважаючи на недостатню увагу науковців до проблем використання допінгу для покращення спортивних результатів у спорті та питань протидії допінгом увесь спектр актуальних науково-практичних завдань перебуває у фокусі сучасної суспільної уваги.

ЗНАЧЕННЯ НЕГАТИВНИХ ЗВИЧОК ТА ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ У ЖИТТІ ЗДОБУВАЧА ВИЩОЇ ОСВІТИ

Олег Тарасович Мазурчук — 2024-12-02

Актуальність проблеми. Сьогодні в Україні серед важливих завдань активізується проблема бережливого ставлення до власного здоров’я як найвищої суспільної цінності. Сприяння профілактиці найбільш розповсюджених негативних звичок передбачає запровадження окремих підходів та шляхів стимулювання здорового способу життя здобувачів вищої освіти. Зміцнення та збереження здоров’я є пріоритетним напрямком основних законодавчих актів та нормативно-правових документів з фізичної культури. Збільшується кількість осіб в державі, які вживають наркотичні та інші психоактивні засоби. Це зумовлено катастрофічним станом здоров’я молоді, погіршенням показників фізичного розвитку. Про підвищення ролі фізичної культури і спорту у формуванні здорового способу життя зазначено у багатьох нормативно-правових та законодавчих документах. Здоровий спосіб життя тісно переплітається із фізичним вихованням, про що і йдеться в національній доктрині розвитку освіти. Реалізація цієї доктрини дасть можливість підвищити якість життя населення України шляхом оздоровлення нації, виховання молоді та формування здорового способу життя. У зв’язку з тим, визначення місця негативних звичок та фізичної активності в житті здобувачів вищої освіти є актуальною проблемою. Мета та завдання дослідження – полягає у визначенні місця негативних звичок та фізичної активності в житті здобувачів вищої освіти. Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження нами були застосовані наступні методи і прийоми наукового дослідження: загальнонаукові методи теоретичного пізнання, педагогічні спостереження, анкетування, методи математичної статистики. Результати дослідження. Аналізуючи варіанти відповідей, на питання анкети: «Чи є у Вас негативні звички?», загалом респонденти відповіли наступним чином: 39,2% – так, мають негативні звички; 49,7% – ні, не мають і 11,1% вагалися із відповіддю. Для відповіді на питання: «Як часто Ви вживаєте спиртні напої?» пропонувалось декілька варіантів: раз на тиждень і частіше; 2–3 рази на місяць; декілька разів на рік; ніколи. Серед них треба було вибрати один варіант. Найбільший відсоток здобувачів волинського університету І-го, IV-го та V-го курсів обрали варіант відповіді – декілька разів на рік (I-ий курс: юнаки – 33,9%, дівчата – 41,1%; IV-ий курс: юнаки – 35,7%, дівчата – 42,8%; V-ий курс: юнаки – 46,4%, дівчата – 53,5%). У юнаків II-го курсу по 25,0% припало на варіанти – декілька разів на рік та ніколи. 59,0% дівчат з даного потоку вказують на варіант – 2–3 рази на тиждень. Серед юнаків 3-го року навчання 31,8% обирають той самий варіант відповіді. А їх одногрупники дівчата вказують на графу – декілька разів на рік (45,8%). На всіх курсах є незначна кількість молодих людей, яка ніколи не вживає спиртних напоїв. Даючи відповідь на питання анкети: «Чи вживаєте Ви наркотики?» та «Чи вживаєте Ви токсичні речовини?» 3,5% юнаків I-го курсу епізодично вживають наркотики, а 1,7% – епізодично використовують токсичні препарати.

АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ-МУЗИКАНТІВ

Олена Масунова — 2024-12-02

У статті розглядаються теоретико-методичні та прикладні аспекти побудови процесу професійно-прикладної фізичної підготовки студентів закладів вищої освіти. Однією із засад державної політики у сфері фізичної культурі і спорту є забезпечення умов для підтримки напрямів фізичної культури та спорту. Формування та реалізацію державної політики у сфері забезпечує перелік показників стану розвитку фізичної культури та спорту, а саме показники рівня фізичного здоров’я різних груп населення. Розглянуто напрямки підготовки спеціалістів у ЗВО згідно з вимогами до психофізіологічних особливостей професійної діяльності, а також програми, моделі засобів розвитку психофізіологічних якостей і алгоритм їх використання у навчальному процесі. Розкрито основи проєктування програм професійно-прикладної фізичної підготовки студентів. Досліджено особливості програмування, моделювання, управління системою професійно-прикладної фізичної підготовки студентів у системі вищої освіти. Отримані дані свідчать про те, що фізична підготовленість сприяє забезпеченню тренування організму студентів і тим самим створює основу професійної працездатності студентів-музикантів.

НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОМПОНЕНТІВ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ ФУТБОЛІСТІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Назар Орестович Оклієвич — 2024-12-02

Зростаюча популярність футболу засвідчена підтримана даними стосовно постійного збільшення кількості спортсменів упродовж 2003–2023 років. Проте близько 70% припиняють заняття футболом під впливом різноманітних чинників. Окрім того випускники футбольних дитячо-юнацьких спортивних шкіл потребують від трьох до п’яти років для становлення спортивної майстерності. Мета дослідження: провести узагальнення наукового обґрунтування компонентів підготовки кваліфікованих футболістів різних вікових груп. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення даних наукової та методичної літератури, абстрагування, історичний метод, порівняння. Для дослідження взято актуальну науково-методичну інформацію з проблематики змістового наповнення системи підготовки кваліфікованих юних футболістів в період перебування в дитячо-юнацьких спортивних школах. Традиційно футбол вважається одним з найбільш популярних серед хлопчаків видів спорту. З роками ця теза лише підтверджується появою все більшої кількості змагань, спортивних клубів. Зі зменшенням віку спортсменів, ми спостерігаємо зниження кількості наукових досліджень та зацікавленість фахівців питаннями системи підготовки юних футболістів. Тому змістову складову науково-методичних досліджень, пов’язаних з підготовкою юних футболістів на етапі початкової підготовки ми виокремили в окремий блок інформації. Наукове обґрунтування компонентів підготовки кваліфікованих футболістів різних вікових груп нині здійснено за кількома напрямками. Серед них домінують системні основи спортивного відбору, теоретичні та методичні засади удосконалення управління підготовкою футболістів, концептуальні основи техніко-тактичної підготовки юних футболістів та найбільший пласт представлено у напрямку теоретико-методичного обґрунтування фізичної та функціональної підготовки спортсменів. Для досягнення довгострокової мети системи підготовки та повноцінного розкриття індивідуальних можливостей футболістів уже на перших етапах багаторічної підготовки необхідно проводити ґрунтовні дослідження.

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ІННОВАЦІЙНИХ ІГОР У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Вікторія Михайлівна Пасічник — 2024-12-02

Важливим напрямом фізичного виховання дітей дошкільного віку є використання різноманітних форм і засобів для їх гармонійного розвитку, серед яких важливе місце відводиться ігровій діяльності. Мета дослідження: обґрунтувати ефективність використання засобів інноваційних ігор у фізичному вихованні дітей дошкільного віку. Методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури. Ігрову діяльність у фізичному вихованні представляє надзвичайно велике різноманіття напрямів, завдань, комплексів засобів та методів. Удосконалення змісту фізкультурно-оздоровчої роботи дітей дошкільного віку передбачає використання таких засобів інноваційних ігор, як: пальчикові ігри, сенсорно-рухові ігри, інтерактивні ігри, ігри з природним матеріалом, рухливо-дидактичні ігри, ігри-подорожі, ігри-квести, ігрова психогімнастика, ігри з кольоротерапії. Головними напрямками реалізації фізкультурно-оздоровчих занять із використанням засобів інноваційних ігор, є специфічні, суть яких полягає в удосконаленні рухових навичок, розвитку рухових якостей, оздоровленні дітей, та загальнопедагогічні, що передбачають підвищення рівня розумового розвитку дітей (через активізацію мисленнєвої діяльності на основі рухової активності; сенсорний розвиток; становлення мовлення, збільшення словникового запасу дітей), виховання особистісних якостей, моральних цінностей, естетичної культури. В ході пошуку інноваційних педагогічних технологій для організації фізкультурних занять з дітьми дошкільного віку було виявлено значимість ігрової діяльності. Аналіз науково-методичної літератури засвідчив, що впровадження засобів інноваційних ігор є одним із пріоритетних напрямків удосконалення змісту і форм організації фізичного виховання у закладах дошкільної освіти. Використання засобів інноваційних ігор у фізичному вихованні дітей дошкільного віку дозволяє задовільнити їх інтереси і потреби в руховій активності, навчити володіти своїм тілом, стабілізувати почуття і емоції, розвинути не тільки фізичні, але і психічні, інтелектуальні та естетичні якості. Для підвищення цікавості дітей до занять з фізичної культури доцільно впроваджувати засоби інноваційних ігор у процес фізичного виховання.

АНАЛІЗ ТРАВМАТИЗМУ ТА ЙОГО ПРИЧИН У СПОРТИВНІЙ БОРОТЬБІ

Вікторія Віталіївна Подгорна — 2024-12-02

У статті розглянуто проблему травматизму в спортивній боротьбі. Наведені дані свідчать про поширеність травматичних ушкоджень як у спортсменів високого класу, так і в дитячо-юнацьких спортивних школах. Мета роботи: дослідження травматизму та причин його виникнення в спортивній боротьбі. Методи дослідження: аналіз спеціальної літератури, аналіз медичної документації, архівних документів, бесіда, опитування. Результати дослідження: показано, що напруженість спортивної боротьби та пов'язана з нею інтенсивність фізичної та технічної підготовки спортсменів помітно підвищують ймовірність травмування та придбання професійних захворювань. Аналіз медичних документів показав, що найбільша кількість травм в спортивній боротьбі доводиться на носову кровотечу (21,0%); ушкодження зв'язок променево-зап'ясткового суглоба (17,0%), забій м'яких тканин голови, верхніх, нижніх кінцівок (14,0%). 84,0% спортсменів високого класу також мають відхилення у стані здоров'я за даними електрокардіографії. За результатами дослідження медичних карток юних спортсменів встановлено, що найбільш поширеними травмами є розтягнення (55,6%), забиття (38,9%), переломи ребр (12,0%); травми колінного суглоба – (10,5%); пошкодження зв'язок плечових суглобів (9,0%); травми ліктьового суглобу (6,5%); травми хребта (5,6%). Визначено причини виникнення травм, здебільш це пов’язано з порушенням педагогічного процесу: порушення дисципліни, поведінки на килимі; порушення послідовності навчання елементам боротьби; неадекватний вибір партнерів; непідготовленість до участі у змаганнях (ранні виступи); відсутність навичок страхування та самострахування; «критичні пози»; невміння правильно вести та завершувати змагальні сутички на фоні глибокої втоми; невміння створювати знайомі та необхідні ситуації для реалізації переваги. Недотримання фізіологічно обґрунтованої структури тренувального процесу, нехтування індивідуальними особливостями борців, їхнім віком, фізичною та технічною підготовленістю призводить до перевантаження органів і систем організму та створює сприятливий ґрунт для виникнення спортивних ушкоджень травм та професійних захворювань.

ЗМІСТ І ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОЄКТУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ МЕТОДИЧНИХ ПРИЙОМІВ І ЗАСОБІВ «ШТУЧНОГО КЕРУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА» У ПРОЦЕСІ АДАПТИВНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ДЕПРИВАЦІЄЮ СЛУХУ

Олег Григорович Савлюк — 2024-12-02

Актуальність проблеми. За даними наукової спільноти наявність депривації слуху в дітей молодшого шкільного віку супроводжується погіршення рівня фізичного стану, недостатністю розвитку фізичних якостей. В умовах сьогодення відзначається, що підвищення ефективності процесу адаптивного фізичного виховання відбувається через пошук ефективних організаційно-методичних підходів до уроків фізичної культури школярів з депривацією слуху, інтеграцією у їх зміст новітніх технологій. Мета дослідження – обґрунтувати зміст і основні положення технології проєктування та реалізації методичних прийомів і засобів «штучного керуючого середовища» у процесі адаптивного фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку із депривацією слуху. Методи дослідження: аналіз наукової літератури, педагогічний експеримент. У ході дослідження здатності до збереження статодинамичної рівноваги тіла обстежуваних дітей із порушенням слуху нами був використаний метод стабілографії, який проводився за допомогою комп'ютерного стабілоаналізатора з біологічно зворотнім зв'язком «Стабілан-01-2». Математично-статистична обробка і аналіз даних проводилися з використанням обчислювальних і графічних можливостей пакетів прикладних програм «Statistica» (StatSoft, версія 10.0) та Microsoft Excel 2010. Експериментальні дослідження проводилися на кафедри фізичної культури та спорту Волинського національного університету імені Лесі Українки. У дослідженнях взяли участь 8 хлопців та 11 дівчат з вадами слуху віком 8 років. Результати дослідження. Отримані дані виступили базисом розроблення технології проєктування та реалізації методичних прийомів, засобів «штучного керуючого середовища» у процесі адаптивного фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку із депривацією слуху спрямованих на розвиток статичної та динамічної рівноваги тіла, орієнтування у просторі. Відмінними рисами авторської технології є: мета, завдання, методичні принципи фізичного виховання та спеціальні педагогічні принципи адаптивного фізичного виховання. Поставлені в дослідженні завдання спроєктовано на 3 періоди та етапи реалізації авторської технології з застосуванням у профілактично-оздоровчих заходах фітнес інвентаря. Проектування технології спираєтеся на принципи організації «штучного керуючого середовища» та такі стадії: пошуково-діагностичну, концептуальну, проектувальну, контрольну, перетворюючу. Висновки. У пропонованому дослідженні обґрунтовано зміст і основні положення технології проєктування та реалізації методичних прийомів і засобів «штучного керуючого середовища » у процесі АФВ дітей молодшого шкільного віку із депривацією слуху.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ НА ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ

Катерина Миколаївна Сидорченко — 2024-12-02

У статті розглянуто вплив рівня фізичної підготовки на формування лідерських якостей майбутніх офіцерів. Розглянуто вимоги до командира-лідера. Вивчали вплив навчальних дисциплін «Лідерство» та «Бойова система виживання воїнів, в.ч. тактична медицина» на формування лідерських якостей та військово-прикладних навичок. Вивчали вплив військово- прикладних вправ, вправ зі зброєю, вправ на витривалість, що формують психологічну стійкість на формування лідерських компетентностей. Досліджували вплив вправ з тактичної медицини індивідуальним способом і у парах на формування фізичних і морально-вольових якостей. Вивчали спортивні досягнення курсантів, методи підвищення в них мотивації до занять з фізичної підготовки. Дослідили однорідність груп та динаміку розвитку показників фізичної підготовленості. Сформували рекомендації для розвитку лідерських здібностей майбутніх офіцерів. На заняттях з фізичної підготовки рекомендовано збільшити кількість військово-прикладних вправ, вправ зі зброєю, вправ на витривалість, що формують психологічну стійкість, а також вправ з тактичної медицини, де виконувати дії індивідуальним способом і в парах (перенесення (евакуація), пораненого, витягування з техніки і завантаження на неї)). З метою формування лідерських і морально-вольових якостей дотримуватись режиму виконання вказаних вправ без відпочинку і протягом тривалого часу.

ХАРАКТЕРИСТИКА ГОНІОМЕТРІЇ ТІЛА ЖІНОК ПЕРШОГО ПЕРІОДУ ЗРІЛОГО ВІКУ ІЗ РІЗНИМИ ТИПАМИ ТІЛОБУДОВИ

Марина Вікторівна Стопа — 2024-12-02

В епоху кардинальних соціальних змін і трансформації здоров'я жінок є стратегічним ресурсом українського суспільства. Просторову організацію тіла слід визначити як зовнішню форму прояву морфологічної та функціональної єдності організації тіла людини. Гоніометричні показники тіла слугують базисом для оцінювання цілеспрямованості педагогічних впливів під час організації процесу оздоровчого фітнесу залучених до дослідження жінок 23–26 років із різним соматотипом. Мета дослідження – визначити особливості гоніометрії тіла жінок 23–26 років із різним соматотипом. Методи дослідження: аналіз літературних джерел, антропометрія, педагогічний експеримент, фотознімання й аналіз біoгеoметричного профілю постави жінок, методи математичної статистики. Результати дослідження. За результатами дослідження встановлено, що 26,7% досліджуваних мали астенічний тип тілобудови, 28,9% – пікнічний і 44,4% – нормостенічний тип. У ході дослідження вивчено особливості просторової організації тіла жінок 23–26 років із різним соматотипом, зокрема визначено кутові характеристики тіла, що у жінок з астенічним типом тілобудови кут α1 (між вертикальною лінією та лінією, яка сполучає остистий відросток хребця СVII і центр мас (ЦМ) голови) є дещо меншим порівняно з досліджуваними з іншими типами тілобудови, і, навіть за середнім значенням, він є меншим за межі норми (від 30,26° до 31,5°), що вказує на менший нахил голови вперед. Середнє значення кута α2 (між горизонтальною лінією та лінією, яка з'єднує найвищу точку лобової кістки і виступ підборіддя) знаходяться в межах норми (від 89° до 90,2°) і воно також є найменшим порівняно з середніми значеннями в інших типологічних групах. Проте середнє значення кута α3 саме в них є найбільшим, що суттєво, оскільки цей кут в них виходить за верхні границі норми (від 1,5°до 2,6°). Жінки з нормостенічним та пікнічним типами тілобудови мають подібні середні значення за кутами α1 та α2, які знаходяться у межах нормативних значень. Однак, кут α3 (між вертикальною лінією та лінією, яка сполучає остисті відростки хребців СVII і LV) у жінок пікнічного типу тілобудови трохи менший, що може вказувати на більш правильну поставу цих жінок. Для того, щоб точніше уявити які відмінності у поставі були у жінок з різними типами тілобудови, звернемося до докладного аналізу індивідуальних даних, представивши можливі відхилення від норми у відсотках. Характеризуючи гоніометрію тіла досліджуваного контингенту жінок 23–26 років, перш за все зазначимо відсутність суттєвих відмінностей у ній в осіб з різними типами тілобудови. Більшість з них, незалежно від тілобудови, мали нормальне положення голови та шиї (за кутом α1 – 75,6% всіх обстежених жінок, за кутом α2 – 91,1%), а кут нахилу тулуба був у всіх більшим за норму.

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДО ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Сергій Васильович Трачук — 2024-12-02

У статі розглянуто особливості підготовки фахівців фізичної підготовки до роботи з військовослужбовцями, які мають обмежені можливості. В умовах бойових дій військовослужбовці Збройних Сил України часто стикаються з травмами, що вимагають спеціалізованої фізичної реабілітації та адаптивного фізичного виховання. Проблема підготовки кваліфікованих фахівців у цій сфері є надзвичайно актуальною, оскільки вона забезпечує не тільки фізичне, але й психологічне відновлення військовослужбовців. Метою дослідження є визначення специфічних аспектів підготовки фахівців фізичної підготовки до фізкультурно-спортивної реабілітації військовослужбовців. У роботі проаналізовано сучасні освітні стандарти, програми та методи підготовки фахівців. Визначено ключові психолого-педагогічні аспекти роботи з військовослужбовцями з обмеженими можливостями, що включають індивідуальний підхід, стимулювання позитивної самооцінки та розвиток фізичних і психологічних якостей. Методи дослідження включали аналіз літературних джерел та нормативних документів. Висновки роботи підкреслюють важливість створення комплексної системи підготовки, яка б враховувала всі аспекти реабілітації та адаптивного фізичного виховання, забезпечуючи соціальну і професійну інтеграцію військовослужбовців з обмеженими можливостями. У сучасних умовах бойових дій підготовка фахівців фізичної підготовки і спорту до роботи з військовослужбовцями, які мають обмежені можливості, є вкрай важливою. Це забезпечує ефективне фізичне та психологічне відновлення військових, сприяє їх соціальній і професійній інтеграції. Особлива увага повинна приділятися індивідуальному підходу до кожного військовослужбовця, враховуючи його специфічні потреби та можливості. Це передбачає розробку індивідуальних програм реабілітації та адаптивного фізичного виховання. Важливо забезпечити високий рівень професійної підготовки фахівців, включаючи розвиток їхніх компетенцій у сфері адаптивного фізичного виховання, зокрема знань про сучасні методи реабілітації та використання спеціалізованих технік і технологій. Необхідно постійно вдосконалювати освітні програми та стандарти, впроваджуючи нові методики та інноваційні підходи, які відповідатимуть сучасним вимогам і потребам військовослужбовців з обмеженими можливостями. Підготовка фахівців повинна базуватися на міждисциплінарному підході, що включає знання з педагогіки, психології, медицини та фізичної культури, що забезпечить комплексний підхід до реабілітації та підтримки військових. Перспективи подальших досліджень повинні зосередитися на розробці та вдосконаленні індивідуальних програм реабілітації для військовослужбовців з різними видами травм та обмежень.

ОСОБЛИВОСТІ ГОНІОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У РЕГБІСТІВ З РІЗНИМИ ТИПАМИ ПОСТАВИ НА ЕТАПІ ПОЧАТКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Володимир Ярославович Хлібкевич — 2024-12-02

Актуальність проблеми. Спортивне тренування, прикметне тривалою в часі адаптацією організму спортсменів до фізичних навантажень, супроводжується морфофункціональними змінами стану їхнього опорно-рухового апарату (ОРА). Досить часто функціональні відхилення ОРА є наслідком багаторічних навчально-тренувальних занять певними видами спорту, специфіка яких полягає в недостатній увазі до анатомо-біомеханічних властивостей організму юного спортсмена, який росте, та застосуванні значної кількості фізичних навантажень, які відзначаються одноманітністю. Мета дослідження – визначити особливості гоніометричних показників у регбістів з різними типами постави на етапі початкової підготовки. Методи дослідження: аналіз й узагальнення спеціальної наукової літератури. Для визначення типів постави регбістів використовувалась програма «Тоrsо». Експериментальні дослідження проводилися на кафедри фізичної культури та спорту Волинського національного університету імені Лесі Українки, ДЮСШ (м. Івано-Франківськ). У них взяли участь 30 регбістів 9–10-ти років. Встановлено, що регбісти з різними типами постави мали специфічні особливості гоніометрії тіла. В групі з нормальною поставою середнє значення кута α2, яке знаходилося у точці 86,93° з довірчим інтервалом (95% ДІ 86,23 – 86,63), було меншим на 3° з високим рівнем достовірності (t=8,287; р<0,0001), який перевірявся за критерієм t Стьюдента для одної вибірки. У групі спортсменів із сутулою спиною медіана цього кута дорівнювала 80° (79°; 81°), у порівнянні з нормою вона було нижчою на 10°, що також визначено за одновибірковим критерієм знакових рангів Вілкоксона як статистично значуща різниця (Z=-3,419; р<0,001). У групі зі сколіотичною поставою середнє значення кута було 84,14° (95% ДІ 83,31 – 84,97), у порівнянні з нормою воно було вищим на 5,5°, що також визначено як статистично значуща різниця (t=16,08 при р<0,0001). А отже, у спортсменів всіх трьох груп зафіксовано суттєві відхилення від норми у розташуванні кута α2 у бік зменшення, що свідчить про нахил голови вгору. Встановлено, що юні регбісти з нормальною поставою мають мінімальні відхилення від норми. Досліджувані нами регбісти із сутулою спиною відрізняються найбільшим нахилом голови уперед і вгору. Спортсмени зі сколіотичною поставою мали менш виражене загострення кута α2, порівняно з регбістами з нормальною поставою, проте воно було кращим, ніж, у групи із сутулою спиною.